Ендогенний гіперкортицизм є наслідком надмірної секреції синтезованих корою наднирників гормонів. Мета дослідження: вивчити характеристику клінічних, біохімічних, гормональних та інструментальних показників у хворих з АКТГ-залежним синдромом Кушинга до лікування і через 6 місяців після нього. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 60 хворих з АКТГ-залежним синдромом Кушинга. Результати. У доопераційному періоді в пацієнтів з АКТГ-залежним синдромом Кушинга виявлено значні відхилення як показників антропометрії (індекс маси тіла, окружність талії, окружність стегон), так і ліпідного спектра крові. У доопераційному періоді в пацієнтів з АКТГ-залежним синдромом Кушинга виявлено вірогідно низькі базальні рівні лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого, соматотропного гормона на тлі гіперкортизолемії та гіперінсулінемії. Висновки. Через 6 місяців після трансназальної селективної аденомектомії гіпофіза спостерігалися вірогідно низькі значення середніх величин лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого, соматотропного, адренокортикотропного гормона на тлі нормальних показників кортизолу та імунореактивного інсуліну, що вказує на післяопераційний гіпопітуїтаризм. У післяопераційному періоді пацієнти з АКТГ-залежним синдромом Кушинга потребують замісної гормональної терапії.

Мета дослідження: вивчити якість життя (ЯЖ) хворих на синдром Кушинга (СК) залежно від давності захворювання і використаних методів лікування. Матеріали та методи. Вивчено особливості ЯЖ у 60 хворих на СК, які звернулися з приводу безпліддя до Республіканського спеціалізованого науково-практичного медичного центру ендокринології (м. Ташкент) у 2015–2016 рр. Середній вік хворих становив 33,9 ± 12,5 року, тривалість захворювання — від трьох місяців до п’яти років. Усім хворим проводилися загальноклінічні, біохімічні (ліпідограма, електроліти крові), гормональні дослідження крові (визначення рівня адренокортикотропного гормона (АКТГ), пролактину, кортизолу, естрадіолу, прогестерону, вільного тестостерону, ритму секреції кортизолу, а також велика проба з дексаметазоном), електрокардіографія, ультразвукова денситометрія, магнітно-резонансна томографія гіпофіза та комп’ютерна томографія наднирників. За потреби виконувався пероральний глюкозотолерантний тест. Для оцінки ЯЖ пацієнтів використали коротку версію опитувальника здоров’я (MOS 36-Item Short-Form Health Survey — MOS SF-36). 36 пунктів опитувальника було згруповано у вісім шкал. Результати. До лікування в жінок із СК у підгрупі з ускладненнями відзначалося вірогідне підвищення базальних значень АКТГ, кортизолу, пролактину на тлі гіперандрогенемії та яєчникової недостатності. У пацієнток із СК другої підгрупи (без ускладнень) на тлі вірогідного підвищення базальних значень кортизолу, пролактину, гіперандрогенемії відзначалося невірогідне зниження естрадіолу та прогестерону. У пацієнтів із СК із хірургічним лікуванням у підгрупі з ускладненнями та підгрупі без них через 1 міс. після операції відзначалася нормалізація рівнів АКТГ і кортизолу. Висновки. Через 6 місяців у всіх пацієнтів із хірургічним лікуванням розвинулася компенсація захворювання. Крім того, у пацієнтів цієї групи відзначалося вірогідне поліпшення показників ЯЖ, що не відрізнялися від показників ЯЖ здорових осіб.