Background In contrast with the setting of acute myocardial infarction, there are limited data regarding the impact of diabetes mellitus on clinical outcomes in contemporary cohorts of patients with chronic coronary syndromes. We aimed to investigate the prevalence and prognostic impact of diabetes according to geographical regions and ethnicity. Methods and results CLARIFY is an observational registry of patients with chronic coronary syndromes, enrolled across 45 countries in Europe, Asia, America, Middle East, Australia, and Africa in 2009–2010, and followed up yearly for 5 years. Chronic coronary syndromes were defined by ≥1 of the following criteria: prior myocardial infarction, evidence of coronary stenosis >50%, proven symptomatic myocardial ischaemia, or prior revascularization procedure. Among 32 694 patients, 9502 (29%) had diabetes, with a regional prevalence ranging from below 20% in Northern Europe to ∼60% in the Gulf countries. In a multivariable-adjusted Cox proportional hazards model, diabetes was associated with increased risks for the primary outcome (cardiovascular death, myocardial infarction, or stroke) with an adjusted hazard ratio of 1.28 (95% confidence interval 1.18, 1.39) and for all secondary outcomes (all-cause and cardiovascular mortality, myocardial infarction, stroke, heart failure, and coronary revascularization). Differences on outcomes according to geography and ethnicity were modest. Conclusion In patients with chronic coronary syndromes, diabetes is independently associated with mortality and cardiovascular events, including heart failure, which is not accounted by demographics, prior medical history, left ventricular ejection fraction, or use of secondary prevention medication. This is observed across multiple geographic regions and ethnicities, despite marked disparities in the prevalence of diabetes. ClinicalTrials identifier ISRCTN43070564

ВступКоморбідність захворювань визнана визнано загаль-носвітовою проблемою сучасної медицини, а її дослі-дження є одним із найважливіших шляхів вдосконалення персоніфікованого лікування пацієнтів із поєднаною па-тологією та може покращити масштабні соціально-еконо-мічні наслідки популяційного характеру [3, 14]. У цьому контексті виникає потреба поглибленого дослідження патології щитоподібної залози (ЩЗ), особливо гіпотире-озу, частота якого останніми десятиріччями зросла з 0,5 до 2-3 % на популяційному рівні [8,9, 23]. Відомо, що при гіпотиреозі страждають всі функції органів і систем, гірше перебігають та піддаються лікуванню раніше набуті захворювання, клінічно зростають прояви атеросклерозу, кардіоваскулярні ризики та смертність [10, 12,15, 17, 21].Маніфестний гіпотиреоз із популяційного рівня 2 % в осіб старше 50, особливо 60 років, зростає до 6-8 %, але субклінічна форма гіпотиреозу зустрічається в 3-4 рази частіше, проте вона не має специфічних клінічних проявів, тому діагностується рідко [8,13,15, 18]. Провід-ними тиреоїдологічними організаціями рекомендується звертати увагу клініцистів усіх профілів на погіршання перебігу і результатів лікування пацієнтів із віковою поліморбідністю та здійснювати скринінг на ранню діагностику субклінічного гіпотиреозу [17]. Відзначаєть-ся, що навіть незначний дефіцит тиреоїдних гормонів в організмі сприяє посиленню метаболічних розладів, притаманних будь-якому захворюванню чи групі хвороб.Остеоартроз (ОА) -одне з найбільш поширених вікзалежних захворювань суглобів дегенеративно-© «Міжнародний ендокринологічний журнал», 2016

The aim of the work – to study the problem of empathy among medical students, cognitive and emotional direction of empathy. The main body. The study of empathy issues in psychology is of rather long history. The empathy is defined as the human ability to respond emotionally to the worries of another person, animal or any anthropomorphized subject; as an exceptionally emotional phenomenon representing the process of mutual worries – sympathy – internal perception; as realization of emotional state of another person, penetration into the worries of another man; as an ability to touch to emotional life of another person sharing his/her worries; as “transformation” into the position of another man, ability to fell in his/her position; as a sensation reproducing moral unity. In order to study possible relations between empathy and experiencing fault and shame, the empirical research was conducted involving 37 fourth-year students from Bukovyna State Medical University applying the methods of V. V. Boiko to diagnose empathy and J. Tangney to assess feelings of fault and shame. Conclusion. The necessity to investigate the level of empathy abilities of medical students and their continuous development is stipulated by the time as an important constituent of high professional and humane qualities of a modern doctor.

Резюме. У контексті глобального зростання хвороб щитоподібної залози та необхідності пошуку причин цієї тенденції у статті наведена інформація щодо найбільш поширених хімічних забруднювачів довкілля та їх негативного впливу на функцію і структуру щитоподібної залози, можливих механізмів такої дії. Наведено також власні дослідження з ураження щитоподібної залози у хворих на остеоартроз, які проживали чи працювали в зонах екологічного неблагополуччя. Звернута увага на пріоритетність подібних досліджень з огляду на тенденції до прогресуючого погіршення довкілля.

Актуальність. Остеоартроз (ОА) — одне із найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату, якому притаманний високий рівень коморбідності. Серед коморбідних явищ заслуговують на увагу зростаюча частота ожиріння, цукрового діабету (ЦД) та гіпотиреозу як складових частин метаболічного фенотипу ОА. Мета дослідження: дослідити вікові та гендерні особливості патоморфозу метаболічного фенотипу ОА з коморбідними явищами ожиріння, ЦД 2-го типу та гіпотиреозу. Матеріали та методи. Обстеженням охоплено 312 хворих на первинний ОА віком від 37 до 76 років. Методи дослідження: клінічні, рентгенологічні, ультрасонографічні, біохімічні, радіоімунологічні, статистичні. Результати. Серед обраної вибірки хворих метаболічний фенотип ОА був домінуючим (62,9 %), основною його складовою було ожиріння, але у 19 % випадків цього фенотипу згодом нашаровувався ЦД 2-го типу, а у 18 % інших випадків виявляли гіпотиреоз (субклінічна форма становить 13,78 %), переважно у жінок. Відзначається суттєва різниця у вікових періодах виникнення ожиріння, ЦД та гіпотиреозу. Верифіковані ендокринні недуги вагомо погіршували прояви, перебіг, ступінь дисліпідемії та результати лікування ОА й коморбідних захворювань серцево-судинної і травної систем. За клінічних, прогностичних і лікувально-профілактичних особливостей із метаболічного фенотипу ОА пропонується виділення підтипу А — ожиріння та цукровий діабет та підтипу Б — ожиріння та гіпотиреоз. Висновки. Метаболічний фенотип ОА є домінуючим в його структурі, а виділення підтипів А (ОА, ожиріння та ЦД) і Б (ОА, ожиріння та гіпотиреоз) сприятиме обґрунтованим вдосконаленням в лікувально-профілактичній стратегії в аспекті персоніфікованого лікування.