The article deals with the analysis of literary narrative where a possible unreal fictional world and a possible real fictional world usually coexist. When the norms of life plausibility are consciously violated, the real and the unreal possible worlds are emphatically opposed. Hence, their certain aspects are depicted in a fantastically exaggerated form. The interaction of possible worlds in a literary narrative destroys the stereotypes of the reader’s perception. It can occur in different planes: structural (a shift of plot elements of the story, transformation, unusual, sharp turns of the borrowed plot, violations of a plotline); fictional (a combination of real and fantastic features in one image); temporal (violations of the chronological flow of time, a shift of time flow); spatial (expansion or contraction of space, magical spatial formations, displacements, deformations). By their nature, the interaction of different possible worlds can be continuous, partial, and fragmentary; resulting from their boundaries may overlap or be violated (entirely or partially). The continuous interaction of different possible worlds, destruction of their borders, although they do not disappear completely, make them largely blurred, interpenetrating each other. In the case of partial interaction of possible worlds, their boundaries intersect. In the case of fragmentary interaction of possible worlds, their common points are slightly visible, for example, only the borrowed title of a literary work or a character’s name, or a fantastic concrete event or a place of the event.

This paper aims to demonstrate the effectiveness of the Conversation Analysis Tool in the context of teaching world literature to senior students majoring in English philology. The authors present their experience of undertaking a three-month online course “Constructive Classroom Conversations: Mastering Language for College and Career Readiness,” hosted by Stanford University, and discuss the benefits of applying this tool at universities. The study describes the basic mechanisms of the Conversation Analysis Tool aimed at developing specific communication skills in students of English for Speakers of Other Languages. The central research question is whether this method is as feasible for teaching literature as it is for language classrooms. The authors demonstrate their takeaways from applying this technique in teaching world literature, namely, analyzing literary dialogues in different classroom activities. The research findings indicate that the Conversation Analysis Tool is an efficient method for the formative assessment of senior students in the world literature classroom. This technique helps students reveal the pragmatic features of fiction dialogues, the writer’s narrative intentions, and the reader’s expected reception. The suggested method also demonstrates students’ progress in the studied topics and identifies possible gaps in mastering the educational content. The significance of the study extends beyond the specified context, as the search for novel instruction techniques targeted at improving communication skills in the 21st-century globalized world is relevant for any educational sphere. Consequently, the research findings of this paper can be applied in different teaching settings.

Der Artikel versucht, die Prosa des modernen ukrainischen Schriftstellers Andriy Sodomora im Prisma der Metamoderne zu präsentieren. Die Philosophie und Methodik des modernen wissenschaftlichen Diskurses befindet sich in der Phase der terminologischen Definierung, und es werden aktive Diskussionen über ihre Natur, ihr Wesen und ihre Besonderheiten geführt. Die Literaturwissenschaft als eine der führenden Zweige der Geisteswissenschaften spielt eine wichtige Rolle bei der Bestimmung der ethischen, ästhetischen und poetischen Merkmale der modernen kulturellen und historischen Epoche sowie bei der Untersuchung des Stils von Autoren, die die künstlerische Welt der Metamoderne schaffen. Der Schwerpunkt liegt auf den Hauptrichtungen der Bildung des metamodernen Kanons, der sich auf eine metamoderne Legitimation zubewegt. Um die Kurzgeschichten des Schriftstellers neu zu lesen, wird ein synthetischer Ansatz angewandt, der die Dominanten der kognitiven Narratologie mit den Konzepten der Weltanschauung verbindet, die von Manifesten, Notizen und Essays über die Metamoderne vorgeschlagen werden. Die Vorsilbe meta, die für die Entwicklung des metamodernen Paradigmas von zentraler Bedeutung ist, wird auf die künstlerische Erzählung der Prosawerke von A. Sodomora projiziert, um insbesondere die Besonderheiten der Strukturierung der Präsentation und ihre rezeptiven Perspektiven zu verstehen. Mit Hilfe eines der zentralen Attribute der Narratologie – dem ”Schwindel” (J. Genette) – werden die Möglichkeiten der Weltsicht des Autors, seiner narrativen Gestaltung sowie der maximalen emotionalen Wahrnehmung durch den Leser aufgezeigt.

У статті досліджуються особливі чинники та виразні фактори, що дають підставу вважати роман Джорджа Орвелла “1984” одним зі свідчень осмислення соціальних неінфекційних епідемій у суспільних устроях засобами літератури. Показано, що на противагу фактичним інфекційним захворюванням, такі епідемії мають першочерговий вплив на психологічний та емоційний стан людини і характеризуються стрімкою швидкістю поширення. Проблематика таких епідемій все частіше посідає ключове місце в антиутопії як одному із провідних жанрів новітньої літератури. У романі Дж.Орвелла домінуючим джерелом поширення соціальної епідемії є ідеологія правлячої верхівки, “Старшого брата», що здіснює свій тоталітарний вплив на всіх громадян і карає за відступництво, сумнів у якості та правдивості єдиноусталеної думки щодо усвідомлення, сприймання світу, а також формах поведінки у соціальному оточенні. Дослідження поетики антиутопії відкриває підтекст головних мотивів державних установок, моделі яких пропагують стале світосприймання як єдино правильне, без права на особистий вибір або висунення підозри у махінаціях. Схожість із розумінням вже закоріненого поняття “епідемія” полягає у швидкому та невідворотному ураженні людського організму та виникненні змін у звичному процесі життєдіяльності, що вирізняється подібністю симптомів та сприймання. Соціальні епідемії вражають різні види суспільства, які в той чи інший спосіб можуть потрапляти під впливи ідеологій та переконань, що чинять тиск на свідомість громадян і формують новий устрій вчення. Соціальне середовище має важливе значення у розповсюдженні соціальних епідемій, адже їхній зміст також криється безпосередньо в побутовому житті, що акумулює свій вплив на людину щодня. Воно належить до низки інструментів, залучених до досягнення поставленого результату і часто їхню роль неможливо переоцінити. Подібні суспільні хвороби стають дедалі більш поширеною проблемою не лише у літературно-художніх творах, але й у сучасних державних устроях, що підкріплює актуальність вивчення та дослідження визначеної проблеми для її глибшого критичного осмислення й аналізу задля запобігання негативним наслідкам неінфекційних епідемій у рамках суспільних одиниць у майбутньому.

The new tendencies of cognition and comprehension of the essence of the University are caused by one of the metaphors -'tectonic displacements' − which is perhaps the best evidence of the process of qualitative transformation in the content and form of the university science and education. In today's dynamic world, too rapid and outwardly chaotic changes are taking place, new horizons are being defined in the understanding and perception of the University as a medium of storage and preservation of culture, outlook, self-identification, as a space for the development of intellectual and spiritual reflexions and the birth of new ideas and thoughts.It is known that the twentieth century has emerged in the history of scientific progress as an era of competition between elitist and elite education. At the same time, the search for harmony between the fundamental, constant and historically changing principles in the organization of educational system has led to the fact that the 21st century becomes dominated by the eliteness of the university context.The discourse of the University is expanding with thoughts and enriched with ideas at each new turn of the 'polaroid lens'. Obviously, one should focus on the aspect of creating or affirming the 'eliteness' of education (higher education). It is important to determine what this strategy achieves. However, the first question to answer is as follows: is it a systemic strategy, or just a separate step to elaborate a post-globalized world with the kaleidoscopic impression(s) of knowledge against in-depth, fundamental knowledge as a concept of self-awareness and self-assertion of a personality? Hence, the problem of identity and self-identity is foregrounded, because it is necessary to determine what education (in particular, higher education) is in the modern world. Is it a cultural civilization phenomenon or a specialized pragmatic project?Since the founding of the University as an educational institution and until now, the philological component is one of the important segments of its activity. In today's context of growth of interpersonal connections and expansion and complexity of humanitarian knowledge, a word acquires a special role. The synergy of communication, driven by increasingly complex relationships between a man and technology, intensifies the need for communication, motivates the need to build cognitive chains in order to find the psychological, emotional, intellectual balance of the individual in the incredibly fast-paced everyday life. In this context, one should dwell on literature as one of the most ancient civilization phenomena.Fiction becomes a necessary spiritual and emotional context for the post-globalized society. Thanks to literature, the assessment and rethinking of the acquired knowledge is performed, new ideas are created and elaborated. The role of fiction is extremely important for the activation of psycho-physiological processes, for the formation and development of skills of imaginative, associative and perspective thinking, for the affirmat...