The article is devoted to current problems of the strategy of inclusion in the education system. The authors attempt to analyze documents regulating legal relations in the field of inclusive education, the accessibility of both educational and medical institutions, the readiness of the teaching community to work with children with special educational needs. The empirical basis formed by an array of empirical data collected by conducting a traditional analysis of documents, interviewing parents and teachers. The analysis result of conducted research allows us to conclude that informants are fully aware difficulties of inclusive education today. They are associated with the lack of architectural accessibility of the majority of school buildings, proper professional training of teachers, experience in communicating with children with various types and severity of diseases, and lack of readiness of society adequately to perceive the idea of integration.

The article identifies the essence of the phenomenon of gamification as a modern trend in distance education, as well as outlines its innovative potential based on the analysis of cases of introduction of gamification elements in the training of sociology students at Kryvyi Rih State Pedagogical University and Petro Mohyla Black Sea National University. Case studies were performed using an analytical model of gamification, which includes four interrelated elements: actors, content, effects, context.

Л. С. ЧЕРНОУС кандидат соціологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології і масових комунікацій, Криворізький державний педагогічний університет О. А. ТАРАСОВА кандидат соціологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології і масових комунікацій, Криворізький державний педагогічний університет О. Й. ЛАКОМОВА кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри географії та методики її навчання, Криворізький державний педагогічний університет ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ В УКРАЇНІ У статті здійснена спроба визначення деяких аспектів стану і особливостей інституалізації Інтернет в Україні. Розглянуто передумови та процес затвердження Інтернету як специфічного соціального інституту, що складається з трьох етапів. Зазначено, що спостерігається посилення функціонально-нормативної диференціації віртосоціальних відносин у мережі Інтернет через необхідність соціального дистанціювання особливо в спілкуванні з офіційними установами (державними органами, органами місцевого самоврядування, освітніми інституціями, тощо), через початок пандемії COVID-19. Тому доцільно розробити перспективні напрями розвитку мережі Інтернет в Україні для подальшого процесу інституціоналізації.

No abstract