Paediatric surgery.Ukraine͘ϮϬϮϬ͘ϮΈϲϳΉ͗ϱϵͳϲϳ͖ K/ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϳ͘ϱϵ For citation: WƌLJƚƵůĂ sW͕ <ƌŝ|ĐŚĞŶLJĂ zƵ͕ ^ŝůĐŚĞŶŬŽ D/͕ <ƵƌƚĂƐŚ KK͕ ,ƵƐƐĂŝŶŝ ^&͘ ;ϮϬϮϬͿ͘ WƌŽƚĞĐƚŝ|Ğ ƐŵĂůů ŝŶƚĞƐƚŝŶĂů ƐƚŽŵĂ ŝŶ ƐƵƌŐŝĐĂů ĐŽƌƌĞĐƚŝŽŶ ŽĨ ƚŚĞ ƚŽƚĂů ĨŽƌŵ ŽĨ ŝŶƚĞƐƚŝŶĂů ĂŐĂŶŐůŝŽƐŝƐ ŝŶ ĐŚŝůĚƌĞŶ͘ WĂĞĚŝĂƚƌŝĐ ^ƵƌŐĞƌLJ͘hŬƌĂŝŶĞ͘ Ϯ;ϲϳͿ͗ ϱϵͲϲϳ͘ ĚŽŝ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϳ͘ϱϵ Вступ. Агангліоз товстої кишки-це вроджена вада розвитку нижнього відділу травного тракту, за якої відсутні інтрамуральні нервові сплетення, що призводить до стійкого порушення функції кишечника. Тотальна форма агангліозу кишечника є рідкісною аномалією, яка зустрічається до 1 на кожні 50 000 народжених дітей. Питання про необхідність захисних тонкокишкових стом, вибору рівня накладання, виду та способу їх формування при хірургічній корекції цієї вади розвитку залишається дискутабельним. Мета: розробити оптимальні підходи щодо необхідності формування захисної тонкокишкової стоми при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей. Матеріал і методи дослідження. З 1980 до 2020 року проаналізовано досвід хірургічного лікування 41 дитини з тотальною формою агангліозу кишечника. Ізольоване ураження агангліозом лише товстої кишки було у 36 (87,80%) із 41 пацієнта, а ураження всієї товстої та фрагменту тонкої кишок діагностовано ще у 5 (12,20%) дітей. В усіх пацієнтів першим етапом виконували операцію-формування захисної тонкокишкової стоми. Результати. Всі тонкокишкові стоми виводилися протягом 1-4 доби життя за ургентними показаннями. Як етап хірургічного лікування тотального агангліозу було виведено кінцеві одностовбурові (n=10 (24,40%)), кінцеві двостовбурові (n=5 (12,19%)) або петлеві (n=26 (63,41%)) кишкові ілеостоми. Періоди між накладанням захисної тонкокишкової стоми та радикальною операцією коливалися від 8 до 14 місяців. Закриття тонкокишкових стом виконували через 2-4 місяці після радикальної операції. Всі діти вижили. Функціональні результати лікування у них добрі. Висновки. Формування захисної тонкокишкової стоми як першого етапу хірургічної корекції тотального агангліозу кишечника у дітей відбувається в ургентному порядку. Петлева тонкокишкова стома на висоті до 12 см від рівня агангліозу при тотальному ураженні товстої кишки є найбільш раціональним видом першого етапу хірургічної корекції цієї патології без ознак перфорації у дітей. Закриття захисних тонкокишкових стом при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей слід виконувати через 2-4 місяці після радикальної операції за умови готовності сформованого «неоректуму» та ілеоанального анастомозу для включення в пасаж. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

No abstract

Мініінвазивні методи лікування хвороби Гіршпрунга (ХГ), а саме методика трансанального ендоректального зведення (Transanal Endorectal Pull-Through-TEPT) товстої кишки з або без лапароскопічної асистенції, отримали широке використання в дитячій хірургії. Багато клінік у своїх дослідженнях відмітили позитивні риси мініінвазивного підходу лікування ХГ порівняно з класичними методами, але віддалені результати після таких операцій у дітей досі дискутуються. Мета: вивчити віддалені результати мініінвазивних методів лікування ХГ у дітей. Матеріали і методи. Проаналізовано досвід використання мініінвазивного методу хірургічної корекції ХГ у 187 дітей віком від 1 місяця до 8 років. Серед них 122 пацієнти прооперовано за методикою TEPT і 65 дітей-методом лапароскопічно-асистованого ТЕРТ. Усі діти були прооперовані одноетапно, без конверсії, не було інтраопераційних ускладнень. У ранньому післяопераційному періоді у 2 (3,74%) із 187 дітей відмічали неспроможність колоанального анастомозу. Результати. У 4 дітей віком від 1 до 12 місяців після ТЕРТ протягом перших 2-4 місяців після операції відмічали помірний стеноз колоанального анастомозу, який було скореговано бужуванням без ускладнень. Після ТЕРТ із 122 у 6 (4,92%) пацієнтів відмічено запори, у 11 (9,01%)-часткове нетримання калу та у 15 (12,29%)-ентероколіт (ЕК). Із 65 дітей після лапароскопічно-асистованого ТЕРТ у 3 (4,62%) пацієнтів відмічено запори, у 9 (13,85%)-часткове нетримання калу та у 6 (9,23%)-ЕК. Усім дітям з післяопераційними проблемами кишечника успішно проводилося консервативне лікування. Потреби у повторних хірургічних втручаннях у цих пацієнтів не було. Висновки. Характер ускладнень у віддаленому періоді після корекції ХГ залежить від віку пацієнта на час проведення операції, ретельного дотримання технічних особливостей методики, урахування анатомічних особливостей захворювання, наявності та виду супутньої патології. У 28,88% дітей з ХГ, які прооперовані мініінвазивними методами, у віддаленому періоді продовжуються персистуючі проблеми кишечника. Чим раніше проведена корекція ХГ, тим кращі функціональні результати у віддаленому періоді. Оптимальним для мініінвазивної корекції ХГ є вік дитини до року. Вчасно виявлене та адекватно скореговане ускладнення у віддаленому післяопераційному періоді сприяє швидшій нормалізації функціональних результатів і покращує якість життя пацієнта.

Paediatric surgery.Ukraine͘ϮϬϮϬ͘ϭΈϲϲΉ͗ϱϭͳϱϳ͖ K/ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϲ͘ϱϭ &Žƌ ĐŝƚĂƚŝŽŶ͗ WƌLJƚƵůĂ sW͕ ^ŝůĐŚĞŶŬŽ D/͕ <ƵƌƚĂƐŚ KK͕ ,ƵƐƐĂŝŶŝ ^&͘ ;ϮϬϮϬͿ͘ ZĞĐŽŶƐƚƌƵĐƚŝŽŶ ŽĨ ŝŶƚĞƐƚŝŶĂů ƚƌĂĐƚ ĂĨƚĞƌ ƚŽƚĂů ĐŽůĞĐƚŽŵLJ ŝŶ ĐŚŝůĚƌĞŶ ǁŝƚŚ ĂŐĂŶŐůŝŽƐŝƐ͘ WĂĞĚŝĂƚƌŝĐ ^ƵƌŐĞƌLJ͘hŬƌĂŝŶĞ͘ ϭΈϲϲΉ͗ϱϭͳϱϳ͖ K/ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϲ͘ϱϭ

Лапароскопічне лікування кіст селезінки у дітей 1 Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна 2 Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», м. Київ, Україна 3 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Україна З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності. Мета: провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей. Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно.Результати. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n=20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n=14) та парціальну резекцію селезінки (n=18). У п'яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n=2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n=3). Корегували рецидив КС відкритою операцією.У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1-2 років.Висновки. Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік.Ключові слова: кіста селезінки, діти, лапароскопічне лікування, результати.