The aim of the paper was to evaluate and determine the duration of the hospital treatment of patients with cataract. Materials and methods of the investigation. 629 case histories were analyzed and 60 patients’ forms were also analyzed. The assessment of case histories was done according to the scheme: sex, age, the stage of cataract, the duration of hospital treatment, the cause of treatment which lasts more than 1 day (postoperative complication, treatment of concomitant eye diseases, patient’s desire), the type of complication. 60 surveyed patients with cataract required surgical treatment in order to work out the model of the duration of hospital treatment. The questionnaire contained several questions, which answers allow evaluating the social status of patients, somatic and optic status, peculiarities of the main disease and also the duration at the hospital after the operation. Results. It has been demonstrated that patient’s age, his or her financial status, the number of concomitant somatic and eye diseases are the main peculiarities for the prognosis for long-lasting stay at hospital after surgical treatment. Undetermined logics was used to create the model of prognosis of the duration of hospital treatment based on еру results of patients’ questionnaire, the method of clustering was used to receive undetermined rules. Conclusions. Ophthalmologic status of the patient, the presence of concomitant eye diseases, such as myopia alta, glaucoma, diseases of retina, and optic nerve and concomitant somatic disease play an important role in the choice of the type of treatment. The most informative indices for hospital treatment of patients with cataract after surgery are patient’s age, his/her financial status, the number of concomitant somatic and eye diseases.

This article deals with the clinical case of accidental intralenticular injection of dexamethasone implant during the treatment of refractory diabetic macula oedema. The paper is based on a comprehensive research of similar clinical cases regarding this complication. The therapy algorithm chosen by the authors is early-surgery approach with cataract phacoemulsification and relocation of Ozurdex to the vitreous body, which showed positive clinical effect.

The aim: Of the work was to study and evaluate the risk factors and the level of primary medical care for children with overweight and obesity. Materials and methods: A sociological survey was conducted in main (413 persons) and control group (396 persons) and the copying from the history of the child’s development (f.112/a) of 280 obese children was conducted. Results: It was defined that on the development of excess weight in children and adolescents, biological and social and hygienic factors had a significant impact (η ≥ 3%; p<0,001) and that the level of primary medical care for obese children (proved diagnosis of obesity in the history of the child (f. №.112/а) had only 61,7±2,7% of patients) was insufficient. Conclusions: Identification of comprehensive priority activities for solving problem of children overweight and obesity based on the results of conducted research were done.

Мета – визначення професійної думки медичних сестер щодо стану та реформування офтальмологічної допомоги.Матеріали і методи. З використанням розробленої авторами анкети було опитано 175 медичних сестер та 114 лікарів, професійна діяльність яких пов’язана з офтальмологічною службою. Медичні сестри та лікарі, які взяли участь в опитуванні, працюють у різних містах України (Київ, Харків, Дніпро, Львів, Суми). Для обробки результатів дослідження використано метод аналізу альтернативних ознак та непараметричний критерій χ2 з поправкою Йєтса.Результати. Встановлено, що задоволені своєю роботою та згодні працювати більше за відповідну винагороду 98 (56±3,8)% опитаних медичних сестер, не задоволені заробітною платою 87 (50±3,8)% медичних сестер, на необхідність реформи охорони здоров’я вказують 103 (59±4,8)% опитаних. Більшість медсестер з усіх міст найбільш привабливою вважають страхову медицину (64% опитаних), на другому місці – практика сімейного лікаря (15% опитаних), на третьому – медицина з багатоканальним фінансуванням (10% опитаних). При порівнянні думки лікарів та медичних сестер щодо найбільш привабливої форми організації системи ОЗ виявлено, що, на відміну від медичних сестер, лікарі віддають перевагу страховій медицині у 33% випадків, медицина з багатоканальним фінансуванням у 41% випадків, за практику сімейного лікаря висловилися лише 2% лікарів.Висновки. Розбіжності у ставленні медичних працівників до своєї праці та різних форм організації системи ОЗ України можуть бути зумовлені особливостями їх професійної діяльності, матеріально-технічним забезпеченням та фінансуванням медичних установ, у яких вони працюють.