BACKGROUND: The most common cause of female infertility is ovulation disorders, and the most common non-ovulatory cause is polycystic ovary syndrome (PCOS). AIM: The aim of the study was to define the reproductive hormone levels in women with infertility due to PCOS, depending on the body mass index (BMI). PATIENTS AND METHODS: The present study involved 100 women aged 25–39 years with infertility due to PCOS (PCOS group) and 30 women of the same age with infertility due to tubal-peritoneal causes (control group). Infertility due to PCOS was diagnosed according to the Rotterdam criteria. Hormone levels (anti-Müllerian [AMH], follicle-stimulating [FSH], luteinizing [LH], prolactin, estradiol, and testosterone) in blood serum were determined by ELISA. RESULTS: We detected a correlation between BMI and sex hormone levels as well as LH/FSH ratio. Notably, the ratio of LH/FSH in women with PCOS was significantly different compared to the control group, while at the same time, PCOS was significantly more frequent in overweight and obese patients compared to those with normal BMI. For instance, the LH/FSH ratio was 30.35% higher in women with Class 2 obesity than in the group of women with normal weight. However, in women with both PCOS and Class 3 obesity, the LH/FSH ratio was the lowest among those with a BMI of 25.0-39.9. CONCLUSIONS: We found a hormonal imbalance in women with infertility caused by PCOS: Increased levels of AMH and LH, estradiol, and testosterone and decreased FSH levels. Analysis of the relationship between the concentration of reproductive hormones and BMI showed a weak inverse relationship between BMI with FSH levels, as well as a direct correlation with the levels of LH, prolactin, estradiol, and testosterone, and LH/FSH ratio. Thus, obesity exacerbates the hormonal imbalance in women with infertility caused by PCOS.

No abstract

РЕЗЮМЕ. Проаналізовано сучасні підходи до діагностики та лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій. Особливої ваги набуває проблема безпліддя в розвиненому суспільстві. Незважаючи на те, що методи лікування безпліддя постійно вдосконалюються, актуальність проблеми дедалі більше зростає, оскільки спостерігається зниження репродуктивного потенціалу населення.КЛЮЧОВІ СЛОВА: репродуктивна медицина, допоміжні репродуктивні технології, безпліддя.Вступ. Демографічна ситуація в Україні на сьогоднішній день є вкрай складною. Свіченням цього є зростання показників смертності та зни ження народжуваності. Все це пов'язано з не гативною економічною ситуацією та шкідливим впливом екологічних факторів на репродуктив ну систему, що призводить до безпліддя. Кожна п'ята подружня пара не може самостійно зачати дитину, а це складає 20 %. Серед населення Украї ни, де частка жінок фертильного віку становить 12,5 млн, приблизний показник безплідних пар складає близько 2 млн [1, 2].Тому лікування безпліддя є важливою демо графічною та соціально економічною проблемою в усьому світі, для вирішення якої використову ються допоміжні репродуктивні технології (ДРТ, англ. Assisted Reproductive Technology -АRT). ДРТ -це сукупність методик лікування безпліддя, які включають різного роду маніпуляції з гаме тами, окремі або всі етапи підготовки репродук тивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до переносу їх у матку здійснюються в умовах in vitro. Сьогодні це не тільки способи по долання різних форм чоловічого та жіночого без пліддя, а й можливість профілактики і лікування спадкових захворювань за допомогою преім плантаційної молекулярної діагностики та клітин них технологій, що набувають стрімкого розвитку в останні десятиліття [2, 13].Одне із перших повідомлень про можливість нормального розвитку яйцеклітин ссавців поза організмом -in vitro -було вперше опубліковано у 1934 р. науковцями лабораторії загальної фізіо логії Гарвардського університету Pincus і Enzmann [3,4]. Однак до 1959 р. не було беззаперечних до казів того, що запліднення «поза організмом» дій сно «працює». Завдячуючи досягненням у галузі ембріології і розвитку мікроскопії в 1959 р. лікар М. Chang шляхом штучного запліднення отримав дитинчат ссавців (кроликів) [5]. Таким чином був відкритий шлях для подальшого розвитку штуч ного запліднення у людей. Етапи розвитку за пліднення in vitro пов'язані з науково технічним прогресом у більшій мірі, ніж інші галузі медицини, адже для здійснення цього необхіднй високий рі вень розвитку технологічної науки та фармакології.У 1965 р. R. Edwards і Georgeanna і Howard Jones вперше запліднили людську яйцеклітину in vitro. А в 1976 р. R. Edwards і P. Steptoe повідомили про першу вагітність після перенесення пацієнтці ембріона на стадії морули, але вагітність була позаматковою [6].На сьогоднішній день основоположниками сучасного методу запліднення in vitro є британські вчені -біолог (ембріолог) R. Edwards та акушер гінеколог P. Steptoe, які у 1978 р. вперше у пацієнт ки Леслі Браун з абсолютним трубним...

Мета: провести аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури відносно впливу інозитолу в прегравідарній підготовці у жінок з синдромом полікістозних яєчників. Матеріали і методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи. Під час виконання дослідження було проведено огляд та проаналізовано 25 джерел сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо питань впливу інозитолу на репродуктивне здоров’я жінок із синдромом полікістозних яєчників. Результати. Дефіцит інозитолу у жінок із синдромом полікістозних яєчників пов’язаний з поганою якістю ооцитів і порушенням фолікулогенезу.  Високі концентрації інозитолу в фолікулярній рідині асоціювались з високою якістю ооцитів та розвитком ембріонів хорошої якості. Також знайдена значна позитивна кореляція між концентраціями інозитолу та поділом запліднених яйцеклітин. Прегравідарна підготовка перед програмами допоміжних репродуктивних технологій, яка включала препарати з вмістом інозитолу, давала можливість знижувати дози рекомбінантного ФСГ, та тривалість стимуляції суперовуляції. У пацієнток, які отримували інозитол, спостерігалося підвищення рівня естрадіолу та відновлення овуляції.   Застосування інозитолу також сприяло підвищенню рівня ліпопротеїнів високої щільності, зниженню рівнів тестостерону та збільшенні рівні прогестерону.   Висновки. Синдром полікістозних яйників асоціюється з ендокринним безпліддям. Інозитол є ефективним у прегравідарній підготовці жінок з синдромом полікістозних яйників, впливаючи на відновлення метаболічних порушень. Відіграє вагомий вплив на репродуктивну функцію жінки (нормалізація регуляції менструального циклу, відновлення овуляції). Позитивно впливає на результати програм допоміжних репродуктивних технологій (покращує якість яйцеклітин та ембріонів, підвищуючи частоту настання вагітності).

Intrahepatic cholestasis of pregnancy (idiopathic jaundice of pregnancy, recurrent familial jaundice of pregnancy) is a benign familial disease manifesting itself in the gestational period in itching and (or) jaundice. As a rule, the disease is observed in the 3rd trimester of pregnancy, that is in the 28th-30th week, and may disappear by itself a few days after labor and recur during future pregnancies.The aim of this research is to study the role and factors of vascular homeostasis regulation in women with infertility treated with assisted reproductive technologies (ART) and with concomitant intrahepatic cholestasis. Intrahepatic cholestasis is characterized by the damage of endothelial cells of hepatic sinusoids, changes in the intrahepatic hemodynamics, increased production of cytokines and free radicals. The processes of angiogenesis in the liver are also closely connected with the functional capacity of endothelium. The L-arginine level in blood was measured using the photometric method based. The homocysteine level was measured by the enzymatic cycling method. To measure the level of placental growth factor (PGF) in blood plasma samples, we used the immunochemical method.The research has found especially severe complications in the course of pregnancy after ART in those women with intrahepatic cholestasis whose placentas developed under the conditions of endothelial dysfunction from the very beginning of pregnancy.So, these factors may be early prognostic markers of severe obstetrical and perinatal disorders in women with induced pregnancy and hepatobiliary disorders.