Попередніми дослідженнями вчених НФАУ доведена перспективність пошуку потенційних антиконвульсантів в ряду похідних 1,3,4-тіадіазолу[1-3]. На кафедрі медичної хімії НФаУ синтезована сполука N-(5етил-[1,3,4]-тіадіазол-2-іл)-2-нітробензамід, яка в умовах експерименту показала високу протисудомну активність на коразоловій моделі судом у порівнянні з класичним антиконвульсантом-«Депакіном». Сполука запатентована та запропонована для подальших доклінічних досліджень. Одним з найважливіших етапів впровадження нового лікарського засобу або субстанції в медичну практику є розробка методик контролю якості. Мета. Метою даної роботи була розробка методик ідентифікації, визначення домішок та кількісного визначення N-(5-етил-[1,3,4]-тіадіазол-2-іл)-2-нітробензаміду з метою подальшого застосування в стандартизації субстанції. Методи. Хроматографічно чистий зразок N-(5-етил-[1,3,4]-тіадіазол-2-іл)-2-нітробензаміду, методи ІЧ-, УФ-та 1 Н ЯМР спектроскопії. Результати. Вивчено фізико-хімічні властивості і спектральні характеристики N-(5-етил-[1,3,4]тіадіазол-2-іл)-2-нітробензаміду, запропоновано хімічні методи ідентифікації. Підібрано оптимальні умови визначення супутніх домішок методом тонкошарової хроматографії з використанням методу внутрішньої нормалізації. Аналіз N-(5-етил-[1,3,4]-тіадіазол-2-іл)-2-нітробензаміда проводили методом абсорбційної спектрофотометрії в етанольному розчині при довжині хвилі 282 нм з показником поглинання 631. Для застосування методу були вивчені такі валідаційні характеристики, як стійкість, лінійність, коректність, стабільність аналітичних рішень, точність, збіжність, відтворюваність, розрахунок невизначеності підготовки зразків. Висновки. Розроблено методи ідентифікації N-(5-етіл-[1,3,4]-тіадіазол-2-іл)-2-нітробензаміду з використанням хімічних реакцій і спектральних методів аналізу-ІЧ і УФ та 1 Н ЯМР-спектроскопії. Для визначення супутніх домішок в субстанції рекомендований метод ТШХ. Визначено регламентовані специфічні і неспецифічні домішки. Розроблено методику кількісного визначення субстанції методом абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій ділянці методом питомого показника поглинання.