Uterine fibroids are the most common benign uterine tumors in women of reproductive age. They are the most frequent cause of profuse uterine hemorrhage, which significantly decreases the quality of life of women of reproductive age [1, 2] . In 20 to 30 % of cases, fibroids are an etiological factor of infertility and in 15 to 30 % of casesthe cause of miscarriage. The highest incidence of uterine fibroidsover 50 %is observed in the premenopausal period [3, 4] . At present, women's reproductive health is a topical issue of obstetrics and gynecology, therefore, great importance is attributed to timely diagnosis and prevention of diseases that influence fertility [5, 6, 7] . In recent years, various medicines have been suggested for the treatment of uterine fibroids, including nonsteroidal anti-inflammatory drugs, tranexamic acid, progestogens (intrauterine devices that release levonorgestrel), gonadotropin-releasing hormone antagonists, progesterone receptor modulators, including mifepristone. The use of modern conservative methods of treatment of uterine fibroids enables a decreased incidence of complications, the preservation of uterus and of women's reproductive function, an improved efficiency of treatment and quality of patients' life [8, 9, 10] .

Nowadays, women’s reproductive health is a topical issue of obstetrics and gynecology, therefore, great importance is attributed to timely diagnosis and prevention of diseases that influence fertility. The topicality of the issue of uterine hyperplasia, in particular, uterine fibroids, is accounted for by the social significance of the disease. Its incidence rate is constantly growing and makes up from 30 to 50% in women older than 35 years and, according to the data of autopsy, - up to 80%. No doubt, the peculiarities of development and progression of hyperplasia are determined by the reserve potential of various systems and organs, including the hepatobiliary system.The aim of research is to analyze the results of instrumental examinations of the functional capacity of hepatocytes in women affected by uterine fibroids and functional disorders of the hepatobiliary system. Research materials and methods. To accomplish the set objective, we used the following contemporary instrumental examination methods: ultrasonography and rheovasohepatography as well as a clinical and paraclinical analysis of caserecords of 150 women aged between 35 and 45 and affected by uterine fibroids, who were treated at the gynecological department of the Regional Perinatal Centre.Research results. As the research result show, uterine fibroids and the related hormonal disorders often go together with functional and morphological lesion of hepatocytes. Patients affected by uterine fibroids have preconditions for the development of functional disorders of hepatocytes as they present significant disorders of hepatic hemodynamics, decreased blood supply of the liver, as a result of pre- and postcapillary resistance.Conclusions. There is a close connection between uterine fibroids with concomitant hepatobiliary disorders and the severity of hormonal disorders, and the significant lesion of hepatocytes may be irreversible. Thisrequires pathogenetic correction by introducing drugs with hepatoprotective and antioxidant effects.

Резюме. Репродуктивне здоров’я нації є важливим медичним і державним показником. Значне зменшення народжуваності призвело до того, що Україна входить у вісімку країн Європи з найнижчим рівнем дітородної активності. Лейоміома матки до теперішнього часу залишається серйозною проблемою і займає одне з передових місць серед причин невиношування вагітності і безпліддя, особливо у жінок пізнього репродуктивного віку. Клінічні прояви захворювання, які спостерігаються у кожної другої пацієнтки з міомою матки, вимагають більш активної тактики ведення пацієнтів даної категорії. Одним з факторів, що перешкоджає ефективному органозберігаючому лікуванню лейоміоми, є недостатня інформація про патогенетичні механізми розвитку пухлини. Відомо, що прогресування будь- якої пухлини напряму залежить від її кровопостачання. Проблема лікування міоми матки до теперішнього часу залишається дискутабельною. Поліпшення результатів допоміжних репродуктивних технологій після міомектомії вимагає розширення показань до проведення цих операцій у хворих з безсимптомними міомами. Медикаментозна терапія також дозволяє зберегти репродуктивну функцію, але на відміну від хірургічного лікування не пов'язана з ризиком інтра- і післяопераційних ускладнень. Поєднання медикаментозної терапії та органозберігаючих операцій знижує ризик ускладнень, пов'язаних з оперативним втручанням, і сприяє збереженню фертильності. Проведення комплексу реабілітаційних заходів із застосуванням гормональних препаратів покращує результати оперативного лікування, знижує ризик розвитку рецидивів міоми матки і сприяє більш сприятливому перебігу післяопераційного періоду. Отже, відновлення та збереження репродуктивної функції є одним з пріоритетних напрямків розвитку медицини в Україні.