М.І., кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого У статті розглядається застосування інституту досудової пробації у кримінальному процесі України. варто зазначити, що завдання, покладені на служби пробації, в різних державах неоднакові і є відмінності у спрямованості інституту пробації у кожній країні, що знаходиться в прямій залежності від природи виникнення цього інституту (правових звичаїв або законодавчого оформлення), правової системи відповідної держави тощо. В Україні пробація застосовується як засіб, за допомогою якого суд приймає рішення про міру відповідальності особи. Досудова пробація -це забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності. З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Спираючись на викладений матеріал, можна запропонувати механізм по вдосконаленню норм кримінального процесуального закону в аспекті врегулювання інституту досудової доповіді: після повідомлення особі про підозру прокурор зобов'язаний вирішити питання про необхідність складення органом пробації досудової доповіді і визначити строк її підготовки. Складення такої доповіді є обов'язковим щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі; щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років. В інших випадках це питання вирішується на розсуд прокурора з урахуванням думки сторони захисту, яка може подати клопотання про складення досудової доповіді у загальному порядку за ст. 220 КПК України. У разі доручення органу пробації складення досудової доповіді, слідчий та прокурор звільняються від обов'язку доказувати обставини, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України. На орган пробації відповідний обов'язок покладається і його здійснення має бути забезпечене у визначений прокурором строк.Ключові слова: пробація, досудова доповідь, прокурор, досудове розслідування, орган пробації, доручення, строк.

The aim of the research is to study the peculiarities of the legislative consolidation of criminal and disciplinary liability for offenses of health care professionals in Ukraine and other states. Materials and methods: Criminal legislation of Ukraine, international acts, decisions of the European Court of Human Rights (hereinafter - ECHR), data of the Integrated State Register of Judgments, as well as criminal legislation of Germany, the French Republic, the Kingdom of Denmark, the Republic of Belarus, Kazakhstan and many other countries. A set of general and special scientific methods of scientific knowledge was the methodological basis. The use of the comparative law method has become useful in the analysis of Ukrainian legislation and the legislation of other states. Conclusions: the article examined the features of the legislative consolidation of criminal and disciplinary liability for offenses of health care professionals in Ukraine and other countries. A comparative legal analysis of the legal enshrinement of the corpus delicti in the form of non-performance or misconduct of professional duties by a health care or pharmaceutical worker was carried out on the example of Ukraine and many other countries; types of penalties for medical crimes, which are established for this type of offense, were identified; sanctions for committing a disciplinary misconduct by a health care professional were determined on the example of the legislation of different countries.

Despite numerous in-depth scientific works, we believe that the issue of disciplinary and criminal prosecution of medical workers needs further study in the light of legislative changes and law-making activities of the European Court of Human Rights. The purpose of the article is to characterize the national legislation governing the disciplinary and criminal prosecution of medical workers. The article analyzes the national legislation governing criminal and disciplinary proceedings for medical offenses. It is established that the criminal legislation in the field of regulation of criminal liability for medical crimes needs to be improved, in particular Art. 140 of the Criminal Code of Ukraine. Based on the generalization of case law, it was concluded that there is no single approach to determining the objective side of this type of crime. This requirement is related to the need to avoid cases of unjustified criminal prosecution of medical workers, when criminal prosecution is carried out and only in court the truth in the case is established and an acquittal is passed. The study provided an opportunity to conclude that a disciplinary misdemeanor is an illegal culpable act or omission, which is expressed in non-performance or improper performance by the employee of duties and other requirements imposed on him under labor law, other special regulations, for which may be subject to disciplinary action. Like any offense, a disciplinary offense is characterized by a set of objective and subjective features, called the composition of the offense: the subject, the subjective side, the object, the objective side. Disciplinary liability of a medical worker is a separate type of legal liability that arises in the event of a disciplinary misconduct by a medical worker. Disciplinary liability of medical workers occurs not only for disciplinary misconduct, but also for violation of moral and ethical norms, as workers in this category must comply with the requirements of professional ethics, respect for honor and dignity of citizens (patients).

No abstract

In this article we study alternative ways of resolving conflicts in criminal proceedings. We propose to call the use of such alternative methods a generalized term – conventional procedures of criminal proceedings. Conventional procedures include procedures for concluding agreements in criminal proceedings. However, in our opinion, not only agreements in criminal proceedings are a manifestation of the principle of dispositiveness, an example of conventionality in criminal proceedings. The principle of discretion and deviation from the principle of publicity also occurs in cases: 1) when the prosecutor refuses to support the prosecution in court (the principle of publicity ceases to operate), and the victim agrees to support the accusation 2) when the investigator or prosecutor conducts an investigation and has the procedural authority to carry it out compulsorily (publicity principle). At the same time, the person being examined expresses a desire to pass the examination voluntarily (the principle of dispositiveness begins to operate and the principle of publicity ceases to apply); 3) when the victim, the defense party expresses a desire to exercise their right to withdraw explanations from the participants in criminal proceedings, the principle of dispositiveness begins to operate, but it is not necessary that the principle of publicity does not work – proceedings). Summing up, the paper determines that the application of conventional procedures involves the implementation of the principle of dispositiveness and limitation or deviation from the principle of publicity. We argue that the convention between the parties is an integral part of the modern civilized process, when the state, represented by bodies and officials, refuses to perform its functions in cases where the parties wish to exercise their rights and powers. The article stipulates that conventional procedures of criminal proceedings are a system of dispositive procedural elements of criminal proceedings, according to which the determining factor is the expression of will of its participants, aimed at resolving criminal and criminal procedural conflicts that arise both at the pre-trial investigation and trial. Key words: convention procedures, agreements, criminal proceedings, convention, agreement, consent, voluntariness, dispositiveness.