No abstract

Актуальність. Запальні захворювання кишечника є однією з найбільш складних проблем в дитячій гастроентерології, що мають не тільки медичне, але й соціальне значення. Останнім часом велика увага приділяється неінвазивним методам діагностики, серед яких при хронічних запальних захворюваннях кишечника розглядають фекальні маркери запалення. Метою роботи було вивчення діагностичної цінності фекального кальпротектину при хронічних захворюваннях кишечника у дітей. Матеріали та методи. Обстежено 19 пацієнтів від 3 до 17 років з хронічними запальними захворюваннями кишечника в активній фазі (виразковим колітом і хронічним неспецифічним невиразковим колітом). Групу порівняння становили 12 дітей із синдромом подразненого кишечника. Крім стандартних методів обстеження, у хворих вивчали вміст кальпротектину в зразках калу з використанням моноклональних антитіл. Результати. Згідно з даними нашого дослідження, у пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями кишечника середній рівень кальпротектину в калі перевищував нормальні показники в 3 рази, причому в усіх обстежених хворих в активній фазі хронічних запальних захворювань кишечника кальпротектин калу був підвищений. Середні значення фекального кальпротектину були вірогідно вище у хворих з виразковим колітом порівняно з пацієнтами з неспецифічним невиразковим колітом. При функціональному захворюванні — синдромі подразненого кишечника — рівні фекального кальпротектину не виходили за межі нормальних значень у жодного з пацієнтів. Висновки. Вивчення фекального кальпротектину при хронічних запальних захворюваннях кишечника у дітей має високу діагностичну цінність як скринінг для виключення органічної природи захворювання и визначення показань для проведення інструментальних методів діагностики. Впровадження неінвазивної методики вивчення кальпротектину в зразках калу дозволить моніторувати перебіг хронічних запальних захворювань кишечника у дітей в динаміці, оцінювати результати терапії, а також скоротити кількість інвазивних методів обстеження.

No abstract

Распространенность синдрома раздраженно-го кишечника (СРК) у детей высокая и составляет 19,4-21,2 % [1]. В последние годы достигнуты зна-чительные успехи в раскрытии патогенетических механизмов данного заболевания, его диагностике и терапии. Вместе с тем существует целый ряд нерешен-ных вопросов, и усовершенствование существующих дифференцированных схем лечения остается акту-альным. В основе патогенеза этого функционального заболевания наряду с нарушениями моторики, вис-церальной чувствительности кишечника, иммунного ответа макроорганизма лежат изменения состава ми-крофлоры, которые требуют коррекции [1][2][3][4]. Дисби-оз кишечника сопровождается развитием симптомов кишечной диспепсии (запоры, поносы, метеоризм, боль, дискомфорт, ощущение переполнения или тя-жести в животе), которые присутствуют при СРК. Закономерными являются проявления синдрома на-рушения пищеварения (стеаторея, амилорея, креато-рея), возможно формирование астеновегетативного синдрома [2, 4].УДК 616. 34-008.6-08-053.2 DOI: 10.22141/222434-008.6-08-053.2 DOI: 10.22141/ -0551.5.1.73.1.2016

В статье обсуждается позитивный опыт применения препарата урсодеоксихолевой кислоты Укрлив у детей с функциональными билиарными расстройствами.