Neonatal sepsis (NS) continues to be the one of the major problems in neonatal practice. This is due to the variability of clinical manifestations and, in part, the lack of available diagnostic markers that are significantly associated with mortality as a result of neonatal sepsis. The purpose - to study the role of paraclinical markers of myocardial dysfunction in neonates with sepsis. Materials and methods. To achieve this goal, 87 newborns (the main group) with manifestations of a generalized infectious-inflammatory process were under our observation. The control group included 30 newborns, in which infectious and inflammatory diseases were refuted. Examination and treatment of patients with NS was carried out in accordance with modern international guidelines and recommendations. Results and discussion. Based on a comprehensive clinical and paraclinical examination of neonates of the main group, it was found that 25 (28.7%) newborns suffered from early sepsis, respectively, the remaining 62 (71.3%) patients had late NS. According to the severity of the condition, 76 (87.4%) children of the main group included in the study required intensive care, which was provided in the neonatal intensive care unit. The average value of procalcitonin in the main observation group was 2.53±0.33 ng/ml, respectively, in the control group - 0.24±0.04 ng/ml (p<0.05). The mean values of creatine phosphokinase, MB fraction and troponin I in the main observation group were 58.44±2.39 U/l and 0.33±0.05 ng/ml, respectively, in the control group - 41.74±2.45 U/l and 0.04±0.01 ng/ml (p<0.05). Conclusions. Generalized infectious-inflammatory process in neonates is accompanied by increased activity of cardiotropic biochemical markers. The study was conducted in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The research protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the work. Informed consent of the children’s parents was obtained for the research. No conflict of interests was declared by the authors.

Introduction: Nowadays, the issues of early diagnostics of cardiovascular disorders in neonates with sepsis with the use of up-to-date methods of examination that can be applied as screening methods with the aim to verify the possible development of cardiovascular dysfunction remain urgent. To study certain clinical-instrumental parameters and biochemical markers in neonates depending on the gestational age to improve the prognosis with neonatal sepsis (NS). Materials and Methods: To realize the objective, 57 neonates were under our observation with verified diagnosis “NS.” I Group (23 patients – 40.3%) included neonates with the term of gestation 37–42 weeks, II Group– 34 preterm neonates (59.7%) with gestational age under 36 weeks inclusive. The latter group was subdivided depending on the term of gestation into IIA subgroup including 21 preterm neonates with NS and the term of gestation 32–36 weeks, IIB-subgroup included 13 neonates born in the term under 32 weeks of gestation. Results: Term males were found to suffer from sepsis more often (odds ratio = 5.19). Delivery by cesarean section for preterm neonates increased reliably the risk of NS development compared with term neonates (OR = 2.7). It was found that the average values of LDH activity in the groups were not higher than normal parameters with a tendency to decrease as the duration of pregnancy decreased. At the same time, in almost all examined patients, there was an excess of serum activity of Creatine phosphokinase-MB fraction (CPK-MB) (86.96% of cases in Group I and in 91.18% of cases in Group II) and in some patients an increase in serum aspartate aminotransferase (ACT) activity in 52.17% of patients with Group I, in 47.06% of cases from Group II, P > 0.05). The correlation analysis conducted showed that in preterm neonates suffering from NS increase of the myocardial functional ability of the left ventricle was associated with females and the number of days of inotropic support. Conclusions: Analysis of clinical-anamnestic findings determined that term males suffer from NS reliably more frequent which is clearly associated with the risk of NS development. Increase of CPK-MB serum activity can be considered as a sign of myocardial dysfunction development caused by NS. The analysis of echocardiographic parameters conducted in the group or preterm neonates found a direct correlation of the ejection fraction with initiation of cardiovascular resuscitation immediately after birth and the period of introduction of inotropic drugs.

The formation of myocardial dysfunction in neonatal sepsis remains a topical issue in current neonatal practice. Myocardial dysfunction with neonatal sepsis is found to promote a double increase of neonatal loss rate, and maintenance of an adequate cardiac output is very important predictor for survival of patients with neonatal sepsis. Purpose - to study clinico-paraclinical markers of myocardial dysfunction in case of an alternative term of neonatal sepsis debut for timely verification and rational correction of cardiovascular disorders. Materials and methods. Considering various terms of neonatal sepsis manifestation with its early and late variants, a comparative analysis of clinical-paraclinical markers of generalized infectious-inflammatory process was made in 26 neonates at the stage of obstetrical aid (retrospective analysis) and in the intensive care departments for neonates and their resuscitation (prospective follow-up). According to the results of the analysis of medical records of newborns, the diagnosis of early neonatal sepsis was established in 14 (53.8%) newborns who were included in the clinical group I of the study, and the diagnosis of late neonatal sepsis was established in 12 (46.2%) newborns who were included in the clinical group II. Results. After birth general condition of patients from the group I was assessed as of moderate severity - in 1 (7.1%) and severe - in 13 (92.9%) neonates; in the group II the 2 neonates (16.7%) were in the condition of moderate severity (р>0.05) and 10 (83.3%) neonates were in severe condition (р>0.05). Assessment of cardiovascular constituent in the neonatal groups of comparison according to the constellation scale nSOFA in the means values did not differ reliably, though it was indicative of a tendency to deeper disorders in case of late neonatal sepsis. Conclusions. Sepsis-induced myocardial dysfunction is manifested by increase in the content of cardio-specific markers (creatine phosphokinase, МВ fraction, troponin I). An increased content of troponin I in the blood higher than that of the norm in case of late neonatal sepsis possesses a high inclination (83.3%) to the formation of myocardial dysfunction. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors. Keywords: neonates, neonatal sepsis, myocardial dysfunction.

Мета – проаналізувати клінічний випадок внутрішньоутробного мікст-інфікування у новонародженої дитини. В останні роки відзначається зростання частоти та поширеності внутрішньоутробних інфекцій, які є провідними у структурі захворюваності та смертності немовлят. Серед них провідну роль посідає родина герпесвірусів, до яких належить й цитомегаловірус (ЦМВ). Здатність вірусу спричиняти тяжке ураження плода можливе у будь-якому триместрі вагітності, особливо у випадках первинного зараження під час вагітності. У 5-18 % немовлят розвивається маніфестна вроджена цитомегаловірусна інфекція, яка характеризується тяжким ступенем з високою летальністю. Вірус володіє здатністю викликати супресію практично всіх ланок імунітету, а саме: дисфункцію макрофагів, дисбаланс синтезу інтерлейкінів, пригнічувати активність Т-лімфоцитів, спричиняти зниження співвідношення CD4/CD8, синтезу інтерферонів й активності природних кілерів, що створює передумови для нашарування бактерійних генералізованих інфекційно-запальних процесів. Наведено особливості клініки та перебігу внутрішньоутробного мікст-інфікування у новонародженої дитини.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна Мета роботи-оцінити ефективність застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів за атопічного та неатопічного фенотипів бронхіальної астми в дітей, залежно від ацетиляторного статусу. Матеріал і методи. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження 119 дітей, хворих на бронхіальну астму. Усім дітям визначали генетичний маркер-характер ацетилювання за методом В. М. Пребстинг-В. І. Гаврилова у модифікації Тимофєєвої. Сформовано 4 клінічні групи: І група-36 дітей з атопічною бронхіальною астмою (АБА) та повільним типом ацетилювання (середній вік пацієнтів-13,4±0,6 року, частка хлопчиків-69,2±2,2%), ІІ група-30 хворих зі швидким ацетиляторним статусом та АБА (середній вік пацієнтів-12,3±0,5 року, частка хлопчиків-70,0±2,0%) ІІІ група-26 пацієнтиів з неатопічним варіантом захворювання та повільним ацетиляторним фенотипом (середній вік пацієнтів-12,6±0,6 року, частка хлопчиків-59,1±1,6%), ІV група-27 хворих на неатопічну бронхіальну астму (НБА) зі швидким характером ацетилювання (середній вік пацієнтів-12,5±0,6 року; (p>0,05), частка хлопчиків-65,2±2,0%; (p>0,05). За основними клінічними ознаками групи порівняння були зіставимі. Результати. Встановлено, що в пацієнтів зі швидким ацетиляторним статусом та атопічною бронхіальною астмою (АБА) застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) виявилося ефективнішим, ніж у хворих із повільним типом ацетилювання та дозволило вірогідно покращити клінічно-параклінічні показники контролю, про що свідчило збільшення відносного ризику умовно задовільного рівня контролю на 68,1%, абсолютного ризику контролю бронхіальної астми-на 58,0%, при мінімальній кількості хворих, яких необхідно пролікувати для досягнення хоча б одного позитивного результату-2,2. Водночас, у пацієнтів із неатопічним фенотипом бронхіальної астми за наявності повільного ацетиляторного статусу застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів призводило до збільшення на 59,7% відносного ризику та на 47,0% абсолютного ризику втримання контролю над захворюванням. Висновок. Базисна протизапальна терапія бронхіальної астми з використанням інгаляційних глюкокортикостероїдів є більш ефективною у лікуванні дітей із атопічною формою захворювання та повільним ацетиляторним фенотипом за неатопічного його фенотипу.