The aim is to analyze the value of endothelial dysfunction markers during pregnancy. Materials and methods: We have examined 153 pregnant women to identify endothelial dysfunction markers of endothelin-1, nitrogen oxide (NO) that have been studied using immunoenzymometric sets for an uncomplicated and complicated pregnancy. Results: We found that the concentration of endothelin-1 repeatedly exceeded the rates in pregnant women with miscarriages than during physiological pregnancy. The diametrically opposite pattern concerns the level of nitrogen oxide. These changes in the markers of the functional state of the endothelin indicate the development of the dysfunction of this system in women with the pathology of pregnancy. Conclusions: Consequently, endothelial dysfunction can be considered to be one of the reasons for miscarriage in the examined women. Therefore, the definition of markers of endothelial dysfunction has prognostic value.

Chronic obstructive pulmonary disease is a multifactorial disease characterized by gene-gene interaction as well as environmental effects. The incidence of type 2 diabetes mellitus is proved to be higher in the presence of chronic obstructive pulmonary disease than in the case of its absence. We aimed to study the genotypes of MDR1 (C3435T) gene polymorphism and its relationship with clinical, instrumental, and laboratory parameters in chronic obstructive pulmonary disease associated with type 2 diabetes mellitus. All the patients were divided into two groups. The first group included 53 patients with chronic obstructive pulmonary disease, and the second group included 49 patients with chronic obstructive pulmonary disease with comorbid type 2 diabetes mellitus. The COPD assessment test (CAT), 6-minute walk test, BODE integral index, spirometry, and bioimpedansometry were used for examination. Lipid spectrum, carbohydrate metabolism, endothelial functional status, leptin, adiponectin, and serum levels were also determined by means of enzyme immunoassay. Our study results showed no significant difference between the genotypes of the control group of healthy individuals and patients with chronic obstructive pulmonary disease and comorbid type 2 diabetes mellitus. Though, a certain association of this gene polymorphism with clinical findings by CAT-test, specific parameters of carbohydrate (fasting glucose) and lipid metabolism (total cholesterol and low-density cholesterol lipoproteins), endothelial functional state (nitrate/nitrite level) with the minor allele T available was found.

No abstract

Relevancy. The combination of chronic obstructive pulmonary disease and type 2 diabetes is studied insufficiently. The incomplete treatment regimen hinders the solution to this problem by including statins in the complex treatment of patients with chronic obstructive pulmonary disease combined with type 2 diabetes mellitus. Objective: to evaluate the effectiveness of including statins in the complex treatment of patients with chronic obstructive pulmonary disease secondary to type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. Examination of patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD), including 64 patients with concomitant type 2 diabetes, was conducted on the basis of the pulmonology department of the Chernivtsi Regional Clinical Hospital in 2016-2020. Patients were divided into two groups – the main and the control. Patients with COPD with concomitant type 2 diabetes in the main group (49 patients) were prescribed atorvastatin at a dose of 20-40 mg once a day. The control group (15 COPD patients with concomitant type 2 diabetes) received essential treatment without atorvastatin. Patients received basic therapy depending on the group of patients (A, B, C and D) and the prevalence of shortness of breath or the frequency of exacerbations, long-acting bronchodilators (long-acting β2-agonists and/or long-acting anticholinergic drugs). A separate group of patients received a combination of a long-acting β2-agonist with an inhaled glucocorticosteroid. Some patients were prescribed roflumilast and antibactereal drugs from the group of macrolides (azithromycin or erythromycin). In the presence of sputum, patients were prescribed mucolytic drugs (Lazolvan, ACC, carbocisteine, erdosteine). In case of exacerbation, patients received a short course glucocorticosteroids parenterally, antibacterial drugs (for infectious exacerbation), nebulizer therapy.               The effectiveness of therapy was evaluated after six months of treatment using the following diagnostic methods: clinical data (dyspnea, cough, sputum production - according to the BCSS scale; and shortness of breath, cough, sputum production and its color - according to the Paggiaro scale), the number of hospitalizations per year, the number emergency medical calls.               Mathematical processing of the obtained data was carried out using programs BioStat 2009 Professional, version 5.8.4.3 (AnalystSoft Inc.), SPSS (Statistical Package for Social Science Statistics) 16.0, Statistisa 10.0 StatSoft Inc., Microsoft Excel 2010. Before testing statistical hypotheses were determined coefficients of asymmetry and kurtosis using the Hahn-Shapiro-Wilkie test to analyze the normality of the distribution of values ​​in randomized samples. Results. When analyzing clinical data in treatment dynamics with atorvastatin, it was found that according to the BCSS, shortness of breath in patients of the main group significantly decreased. Cough in COPD patients with concomitant type 2 diabetes treated with atorvastatin decreased by 25.3% at the end of treatment. A decrease in sputum production was observed in two groups of patients, and the changes were significant. Reduction of the frequency of exacerbations per year, the number of emergency calls, and the number of hospitalizations per year in the dynamics of atorvastatin treatment were also observed in COPD patients with concomitant type 2 diabetes. Conclusion. the use of atorvastatin in the complex treatment of COPD patients with concomitant type 2 diabetes resulted in a decrease in the frequency of exacerbations per year, the number of emergency calls, and the number of hospital admissions per year.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна Мета роботи -вивчити ефективність застосування аторвастатину у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) із супутнім цукровим діабетом (ЦД) типу 2. Матеріал і методи. Обстежено 49 хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД типу 2. Пацієнтам, окрім стандартної терапії, призначали аторвастатин 20-40 мг 1 раз на добу впродовж шести місяців. При обстеженні пацієнтів використовували САТ-тест, тест із 6-хвилинною ходьбою, інтегральний індекс BODE, спірометрію, біоімпедансний аналіз. У динаміці лікування оцінювали також ліпідний спектр крові, вуглеводний обмін, функціональний стан ендотелію, рівень лептину, адипонектину, резистину, фактора некрозу пухлин-α (ФНПα), трансформуючого фактора росту-β1 (ТФРβ1) та С-реактивного білка (СРБ) у сироватці крові. Результати. При аналізі показників біоімпедансометрії в динаміці лікування аторвастатином у хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД типу 2 встановлено достовірне зниження відсотка жирової маси, вісцерального жиру та ІМТ. При оцінці спірометрії, відзначалась тенденція до зростання ОФВ1, проте достовірності не було (р>0,05). Через шість місяців лікування аторвастатином у хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД типу 2 спостерігалось достовірне зниження задишки на 61,8% (р>0,05), зменшення кількості балів за САТ-тестом на 40,7% (р<0,001) та зростання відстані пройденої за 6 хв на 14,9% (р<0,001). Інтегральний індекс BODE наприкінці лікування зменшувався на 49,9% (р<0,001). Аналіз показників ліпідного спектра крові показав достовірне зниження загального ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, ТГ (р<0,001), проте ХС ЛПВЩ достовірних змін не зазнавав (р>0,05). Рівні адипоцитокінів (лептину та резистину), ФНПα, ТФРβ1 та СРБ у сироватці крові при використанні аторвастатину у хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД типу 2 достовірно знижувалися за відсутності достовірних змін адипонектину (р>0,05). Аналіз показників функціонального стану ендотелію наприкінці лікування показав вірогідне зростання рівня нітратів/нітритів на 35,3% (р<0,001), зниження КЦЗЕ у 2 рази (р<0,001) та ЕТ-1 у 2,3 раза (р<0,001). За результатами дослідження, аторвастатин достовірно не впливав на вуглеводний обмін, але покращував ліпідний спектр крові. Отже, у пацієнтів на ХОЗЛ із супутнім ЦД типу 2 використання аторвастатину не погіршує перебіг ЦД, проте, можливо, призводить до зменшення кардіоваскулярного ризику, покращуючи показники вуглеводного обміну. Враховуючи, що статини покращують функціональний стан ендотелію, вивчався вплив аторвастатину на ендотеліальну дисфункцію у хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД типу 2. Встановлено зростання рівня нітратів/нітритів та зниження КЦЗЕ, рівня ЕТ-1 у сироватці крові. Висновки. Отже, шестимісячне застосування аторвастатину в комплексному лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень Ключові слова: хронічне обструктивне захворювання легень, цукровий діабет типу 2, аторвастатин, лікування.