акушерства та гінекології НАМН України», м. Київ, 2 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна, 3 Запорізька медична академія післядипломної освіти, Україна Найпоширенішою доброякісною пухлиною жіночих геніталій залишається на сьогодні лейоміома матки (ЛМ). Дані про гістологічний склад, будову та характеристики експресії рецепторів до гормонів тканини ЛМ мають важливе значення для розуміння механізмів розвитку різних клініко-патогенетичних варіантів пухлини. Мета роботи-вивчення зв'язку морфологічних та імуногістохімічних особливостей лейоміоми матки (ЛМ) із патогенетичним варіантом розвитку захворювання, що спрямоване на розробку диференційованих методів лікування пухлини. Матеріали та методи. У дослідження включили 188 жінок репродуктивного віку (30-49 років), яким виконано гістеректомії з приводу симптомної ЛМ. Залежно від наявності супутньої патології молочних залоз (МЗ) і щитоподібної залози (ЩЗ) пацієнток поділили на групи: перша-67 (35,64 %) жінок з ізольованою ЛМ (ІЛМ), друга-32 (17,02 %) пацієнтки з поєднанням ЛМ і дисгормональних захворювань МЗ (ДЗМЗ), третя-48 (25,53 %) жінок із ЛМ, асоційованою з патологією ЩЗ, і четверта група-41 (21,81 %) пацієнтка з поєднанням ЛМ, ДЗМЗ та патології ЩЗ-поєднана лейоміома матки (ПЛМ). Морфофункціональний стан видаленої тканини та проліферативний потенціал ЛМ визначали за результатами гістологічного, ультраструктурного (електронно-мікроскопічного), імуногістохімічного досліджень (антигенів рецепторів до естрадіолу, прогестерону, пролактину, колагену IV типу, ядер проліферуючих клітин і канцерембріонального антигена) непрямим стрептавідин-пероксидазним методом із використанням Kit-моноклональних антитіл.