The article proposes the concept of the formation of the teacher's innovative competence in the educational space; it includes the initial ideas, goals, objectives, patterns, principles, stages, content and technologies for the implementation of this process; the concept is concretized at the level of strategy and implemented considering the developed model of the formation of the teacher's innovative competence in the educational space; the criteria and levels of the formation of the teacher's innovative competence make it possible to assess the teacher's readiness to introduce innovations (the development and implementation of fundamentally new images of content and teaching technologies).

No abstract

The article is dedicated to development and consolidation of museum pedagogy in educational environment, growth of its impact on the young generation with the purpose of preserving national identity, encouraging love and respect to cultural heritage of the people. Use of a museum in educational process is seen as a novel technology of personal development by means of art. Forms and methods of interaction between participants of cultural-educational process, peculiarities of use of interdisciplinary and polyartistic approaches in building a cultural-pedagogical dialogue have been generalized. The article emphasizes that a significant factor of museum pedagogy is pedagogical mastery of workers of a cultural institution (museum) and an educational institution (kindergarten, school, college, gymnasia, university etc.). The phenomenon of «pedagogical mastery» itself in museum pedagogy is the main prerequisite for a productive dialog, communication with visitors.

The travel industry is a complex system with diverse economic links. It brings together a large number of industries whose function is to meet the growing demand for tourism products and services. Moreover, world trends in tourism development indicate that its role is growing both locally and globally. To confirm, if we look at individual indicators using the analytical method, according to the International Tourism Organization, the share of tourism in world GDP is about 9% and about 30% in world exports of services and 6% of world trade. The tourism industry employs more than 235 million people or every 12-th worker. If in 2015 about 983 million foreign tourists used the services of the tourist industry, in 2017 their number reached 1 billion. World Tourism Turnover by the end of 2018 reached over $ 1.2 trillion. USA (https://ec.europa.eu/eurostat/). It is estimated that Western Europe and the United States receive the highest profits from tourism. Taking a closer look at the characteristics of these indicators, it should be noted that during the period 2014-2018, the share of direct revenues from tourism activity in the structure of GDP production increased slightly from 1.42% to 1.44% respectively over the years. At the same time, in recent years, the total contribution of tourism to the GDP of the country has significantly increased, more than twice or by 97.6 billion, indicating that the tourism industry is gaining importance for the development of the economy and social sphere of Ukraine. By region, the largest number of tourism enterprises is located in Kyiv, Odesa, Lviv and Dnipropetrovsk regions; the smallest number is in Luhansk, Kherson and Zhytomyr regions (Ukraine). Most European countries have a good tourist image, a long tradition of quality tourism services, making extensive use of marketing tools to promote tourism services. Being located in the center of Europe and possessing the potential of tourist attraction, Ukraine has every opportunity to become its tourist center. However, in the current context, our country holds a small share of the world and European inbound tourism market, mainly serving as a tourist supplier to these markets, which means an outflow of funds from the country. Among the problems of development of the sphere of tourist services are following: 1) the political situation in the country; 2) poor information promotion; 3) inconsistency of the quality characteristics of the provision of tourist services; 4) inconsistency of legal regulation; 5) lack of a consistent state policy in the field of tourism; 6) poor quality of transport in the country; 7) domestic tourism. To continue the transformation, the Tourism and Resort Development Strategy for the period up to 2026 was approved. In the long term, the economic effect of the strategic goals of tourism market development will be reflected in the increase of tax revenues from all levels of tourism activity, increase of tourist flows, especially of foreign citizens, attraction of foreign investments in development of tourism infrastructure, creation of new jobs, increase in the volume of tourist services provided. As a consequence, creating systemic and complex transformations in the tourist services market will help accelerate the country's economic growth.

Доведено, що музейна педагогіка на території Західної України формувалася у взаємозв’язку з освітніми і культурними інституціями; відтак було закладено підвалини для розвитку національного музеєзнавства і музейної освіти. У статті узагальнено фактологічний матеріал з виникнення і функціонування музейних осередків на західноукраїнських землях, що підтверджує спрямованість інтелігенції, громад, окремих діячів культури, мистецтва, освіти на формування музейної справи задля національного ствердження через мистецтво. З-поміж вагомих подій позиціоновано створення у Львові галереї європейського мистецтва та заснування Львівського історичного музею. Акцентовано увагу на місії цього музею у різні історичні епохи, державоутворення, часто полярні концепції, які відображали ідеологію тих політичних режимів, що панували в цей час на  українських землях Галичини. Проаналізовано діяльність музеєзнавця Я. Пастернака, який очолював музей Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, особливу увагу зосереджено на проведених за його участі масштабних розкопках у Празі, викладацькій праці в Празькому, Геттінгенському, Мюнхенському, Боннському і Львівському університетах, греко-католицькій Богословській Академії у м. Львові, відділі Інституту археології АН УРСР, Державному Археологічному Інституті в Торонто. Автором розглядається національний музей національної культури і мистецтва імені Андрея Шептицького, його концепція, що вибудована на принципах історизму, історичної правди про культурний розвиток українського народу, пам’ятки західноукраїнського портретного малярства кінця XVII–ХІХ ст., роботи класиків української образотворчості: К. Устияновича, М. Мурашка, Т. Копистинського, М. Пимоненка, С. Васильківського, Ф. Красицького та ін., а також твори митців, чиї імена були надовго викреслені з духовної скарбниці українського народу, М. Бойчука, М. Сосенка, Л. Геца, П. Холодного та ін. У статті розкрито як добрий приклад збереження культурної спадщини історію та функціонування Львівського музею народної архітектури і побуту «Шевченків Гай», що почав формуватися в 1930 р. Доведено, що наведені факти з розвитку музейної культури та освіти в Західній Україні підтверджують безперервність у становленні культурного образу України, уможливлюючи збереження народом національної ідентичності, націєкультурності, етносвоєрідності.