The study investigates the current problems of judicial and extra-judicial conciliation procedures (alternative ways of resolving civil disputes) in states that have just started implementing such a procedural tool. Despite the fact that the term "conciliation procedures” is actively used in the science of civil procedure, this category is rather vague in countries that are just beginning to apply judicial conciliation in parallel with other conciliation procedures. Priority attention is focused on practical, legislative, and scientific problems of applying this procedural tool for rapid resolution of legal conflicts in Ukraine, as a state that only in 2017 (and in fact since the beginning of 2018) introduced this legal innovation. The purpose of the study is to elaborate on the legal nature and correlation between judicial conciliation (settlement of civil disputes with the participation of a judge under Ukrainian legislation) and alternative ways of resolving civil disputes. The study is based on several scientific methods that have identified the logic and general direction of knowledge of the problem of judicial conciliation. In particular, to determine the legal nature, essence, criteria of correlation, and delimitation of alternative dispute resolution and judicial conciliation, the study used the dialectical scientific cognition method. The study engages in a comparative study of the statutory regulation of similar procedures in the Russian Federation and Belarus legislation. It is concluded that alternative dispute resolution and judicial conciliation are closely interrelated and, depending on their types, can sometimes manifest themselves as synonymous categories or institutions of law.

доцент, доцент кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка МЕХАНІЗМ УРЕГУЛЮВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СПОРУ У статті досліджуються питання змісту поняття «цивільно-правовий спір», механізму врегулювання цивільно-правового спору, що включає такі стадії, як здійснення провадження, їх характеристика, методика уникнення спору, його врегулювання та виконання досягнутих сторонами домовленостей. Змістом цивільно-процесуального спору є спір, який виникає внаслідок відсутності згоди суб'єкта цивільного права щодо умов виконання тих чи інших прав або обов'язків, що випливають з закону чи договору. Слід наголосити на тому, що спір виникає винятково під час виконання умов договору чи іншого правочину, за інших умов договір не можна вважати укладеним. Провадження щодо врегулювання цивільно-правового спору складається з чотирьох стадій, а саме: підготовчої, проведення прямих переговорів, укладання та підписання досягнутих домовленостей сторонами та виконання досягнутих домовленостей. Неможливість сторонами самостійно врегулювати цивільно-правовий спір є підставою для можливого залучення ними третьої особи -посередника, медіатора тощо. При цьому в якості посередника сторони можуть залучити адвоката, нотаріуса, медіатора, а у разі якщо однією стороною подано позов до суду, і суддю. В такому разі спір вже вирішується з дотриманням норм матеріального та процесуального права або за правилами, завчасно встановленими сторонами для врегулювання конкретних питань.Завданням посередника є сприяння досягненню взаєморозуміння між сторонами без втручання у зміст домовленостей і рішення, що має бути ними досягнуто. Тобто метою посередника є організація самого процесу врегулювання спору та спрямування їх намірів саме на досягнення консенсусу.Неможливість врегулювання спору шляхом здійснення провадження щодо врегулювання цивільно-правового спору в позасудовому порядку відкриває сторонам шлях для звернення до третейського суду (арбітражного) або суду загальної юрисдикції для його вирішення. При цьому навіть у разі звернення до суду сторони цивільно правового спору не позбавляються права на його врегулювання шляхом укладення мирової угоди (договору про примирення).

Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право © ВАСИЛИНА Н.В.-кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правосуддя (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

The article examines the recodification of the Civil Code of Ukraine as a new stage in the codification of civil law in Ukraine, and identifies the presence and sufficiency of certain factors and prerequisites for starting this process. The purpose of this article is to clarify the presence and sufficiency of certain factors and prerequisites for initiating the process of upgrading the Civil Code of Ukraine. In this research, the authors relied on a dialectical method of cognition and the formal-legal method. A large regulatory framework was used to write this article – international treaties, acts of the EU, the Civil Code of Ukraine and other countries. This article may be useful for scholars who study the theoretical foundations of the codification of law in general and the codification of civil law in particular. Ideas of the article can be used by judges, lawyers and practising lawyers in their activities.