Мета роботи – визначити особливості завершення жанрової магістралі у «Reminiscenses de Boccanegra de Verdi» Ф. Ліста. Методологія дослідження базується на застосуванні історико-контекстуального, жанрово-стильового, інтонаційно-драматургічного та структурно-функціонального методів аналізу. Зазначений методологічний підхід дозволив віднести «Reminiscenses de Boccanegra de Verdi»  до пізнього періоду творчості Ф. Ліста, виявити фрагменти оперного цілого, що стали підґрунтям до створення ремінісцентної концепції про «Симона Бокканегру». Наукова новизна статті полягає в тому, що в даному дослідженні вперше у вітчизняному музикознавстві розкрита специфіка композиторської інтерпретації Ф. Лістом опери Дж. Верді, обґрунтовані особливості втілення жанрової моделі Reminiscences у пізній період творчості «Святого Ференца» (за Р. Вагнером). Висновки. У результаті аналізу «Reminiscences de Boccanegra de Verdi» Ф. Ліста встановлено, що авторське жанрове ім’я твору свідчить про самодостатність стабільних ознак Reminiscences як жанру; обґрунтовано створення фатального образу – наскрізного звукосимволу лістівських ремінісцентих творів, що є віддзеркаленням авторської філософсько-мистецької рефлексії на оперні прообрази; виявлені характерні ознаки пізнього періоду доробку митця, а саме – вихід за межі 12-тонової системи,  авторефлексія на рівні підходу до фортепіанної інтерпретації оперного ансамблю, де кожний голос стає символом; визначені художні методи, застосовані Ф. Лістом при написанні спогадів про оперу, зокрема, метод композиторського аналізу оперного першоджерела; метод пересемантизації музичного матеріалу оперного цілого; метод синтезу жанрів; взаємодія ремінісцентного методу з методом концептування, що призводить до втрати «Reminiscences» ознак сюжетоутворення; метод концентрованого викладу музичного матеріалу.

Мета статті – обґрунтувати художню ідею, якою керувався Ф. Ліст при ремінісцентно-фантазійному відтворенні прообразів опери В. Белліні «Норма». Методологія дослідження базується на застосуванні принципу історизму, методів компаративного, інтонаційно-драматургічного та структурно-функціонального різновидів аналізу. Зазначений методологічний підхід дозволив віднести «Reminiscenses de “Norma”» до другої ремінісцентної тетралогії у творчості Ф. Ліста, виявити фрагменти оперного цілого, які стали підґрунтям до створення «Спогадів» про «Норму». Наукова новизна полягає у виявленні художніх методів і принципів композиторської інтерпретації опери «Norma» В. Белліні у Reminiscences Ф. Ліста, а саме методу пересемантизації музичного матеріалу оперного цілого; методу синтезу жанрів: транскрипції, фантазії, концерту і опери, які об’єднує Reminiscences; власне ремінісцентного методу, що взаємодіє з методом концепціювання,  завдяки якому Reminiscences втрачає ознаки сюжетоутворення, методу симфонізму; принципів поемності, циклічності, варіаційності. Висновки. Reminiscences Ф. Ліста є результатом композиційно-змістового переосмислення опери В. Белліні «Норма», її художньо-філософським рестворенням, що ґрунтується на трансцендентній віртуозності. Визначено, що Fantaisie виступає в Reminiscences не лише як жанр, але і як принцип здійснення композиторсько-виконавських спогадів. «Фантазійні блоки» виконують функцію віртуозних каденцій, що завершують той або інший етап спогадів про оперу. Fantaisie – жанр другого плану, свого роду установка для виконавця, що припускає свободу інтерпретації «Спогадів», деяку імпровізаційність манери виконання. Проаналізована структура «Reminiscenses de “Norma”», яка базується на сполученні принципів поемності, циклічності та варіаційності, виявлені художні методи, що діють у часі-просторі фортепіанного opus’у Ф. Ліста, визначена головна тема, якою є міфологема Божого Суду. Встановлено, що в міру розгортання ремінісцентно-фантазійної концепції відбувається пересемантизація оперної ідеї, а основою спогадів ремінісцентора про оперне ціле є хорові сцени, що символізують світ друїдів, і фінал як віддзеркалення трагічної долі героїні.

"The relevance of the study is determined by the need to cover the significance, uniqueness and means of performance of one of the masterpieces of the Viennese Classical School — Fantasia in c minor, op. 80 for mixed choir, piano and orchestra by Beethoven. The aim of this publication was to study the problems of performance interpretation of the legacy of the Viennese Classical School using the example of L. Beethoven’s Fantasia for piano, soloists, mixed chorus, and orchestra. Research methods were: creation of an information background; comparative analysis and structuring of information; identification of the categories that make the basis of the problem; generalization of obtained data. The materials based on audio and video recordings of the work by prominent representatives of the performing arts were used. The literature on the stylistic and compositional atmosphere of the era of Viennese classicism, as well as on features of the genres of the work was also used. The results of the study revealed the interrelationship of all components of the problem being studied. They evidenced the inseparability of such elements as genre, musical form, instrumentation, manner of performance, a certain historical period, as well as the stylistic orientation prevailing within it. Its main categories were identified while studying the chosen topic, as well as their dependency on the temporal, stylistic, individual, and psychological (performers’ personalities) context was established. These facts became a theoretical and methodological contribution to art science, history of performance, as well as music pedagogy. As a conclusion of the study on performing interpretation of the Viennese classics using the example of Fantasia by Beethoven, its genre stylistic and compositional technical universality was determined; the process during which the piano becomes a solo concert instrument; the role of improvisation in the large-scale synthetic genre; development of a single performance concept by the conductor, pianist and choirmaster, diversity of artistic and psychological types of performance while preserving the main author’s idea. The research of this topic has wide prospects in the future, thanks to its volume, multi-vector nature, connection with a wide range of musical subjects, and sensitivity to individual styles of interpretation in the context of different epochs. This is emphasized by the value of classical heritage, the need to preserve and popularize it. Keywords: performance interpretation, genre uniqueness; author’s performance; improvisation; synthesis of musical forms; solo concert instrument."