Мета статті полягає в удосконаленні науково-методичного підходу до формування вітчизняної системи кредитного скорингу, яка, базуючись на зарубіжному досвіді, враховувала б особливості діяльності банківських установ України. Узагальнення досліджень дозволило виявити певні недоліки підходів до визначення кредитного скорингу. Запропоновано розглядати кредитний скоринг банківської установи як інформаційну систему пов'язаних між собою елементів (організаційна структура, функціональні компоненти, інформаційна база даних та інформаційні технології) та процесів, починаючи від поетапного аналізу та інтегральної оцінки потенційного позичальника до прийняття рішення щодо надання (або відмови) кредиту, формування пакета відповідних документів з подальшим супроводом і прогнозуванням ризиків невиконання кредитних зобов'язань. Взаємозв'язок між елементами інформаційної системи кредитного скорингу дозволяє забезпечити продуктивність і якість праці персоналу банку, підвищити ефективність прийняття управлінських рішень з кредитування, що сприяє оптимізації обсягу кредитного портфеля при зниженні витрат.