No abstract

Теоретико-методологічні засади державного регулювання сталого розвитку сільських територій Метою статті є систематизація концептуальних засад державного регулювання сталого розвитку сільських територій та пошук ефективних інструментів його забезпечення з урахуванням європейського досвіду. Розкрито концептуальні засади забезпечення сталого розвитку сільських територій в умовах нової економічної реальності, які обумовлені прискоренням процесу імплементації Європейської хартії місцевого самоврядування, реалізації реформи територіальної організації влади в Україні. З'ясовано сутність понять «сталий розвиток», «економічний розвиток сільської територіальної громади», «модель сталого економічного розвитку» з урахуванням еволюціонування парадигми державного регулювання сталого розвитку економічних систем. Доведено, що ключовим елементом сучасної моделі сталого розвитку є державне регулювання. Встановлено, що у світовій практиці державного регулювання розвитку територій склалися два альтернативні підходи до планування: директивне та індикативне. Еволюціонування наукових підходів до реалізації політики соціально-економічного розвитку в світі сформувало декілька концепт-напрямів розвитку сільських територій та його підтримкивід реалізації різноманітних програм підтримки незалежно одна від одної до застосування механізмів та інструментарію державної підтримки, що закріплені на законодавчому рівні. Досвід країнчленів Європейського Союзу вказує, з одного боку, на необхідність розробки і практичного провадження політики сільського розвитку як головного напряму державного впливу на розвиток сільських територій, а з іншого, демонструє необхідність модернізації в Україні підходів до розвитку сільської місцевості та переходу від аграрної до мультифункціональної моделі розвитку таких територій. Ключові слова: сталий розвиток, сільські території, державне управління, соціально-економічний розвиток, економічний механізм, державна політика.