No abstract

Формування комунікативної компетенції у студентів під час вивчення іноземної відбувається шляхом оволодіння соціокультурною складовою частиною вивчення мови, що полегшує подолання бар'єрів спілкування, слугує розв'язанню проблем міжкультурної комунікації, а загалом сприяє формуванню діалогу культур.Одним із завдань лінгвокраїнознавства як предмету, націленого на відтворення у навчальному процесі відомостей про національно-культурну специфіку мовного спілкування, є вивчення топонімів -лексичних одиниць, які позначають реалії, географічні назви. Топоніми у країнознавстві вивчають мову як символи регіональної культури і, таким чином, відображають історію, середовище існування та навколишнє середовище місця.У статті розглянуто назви окремих населених пунктів і географічні назви у складі виразів i фразеологічних одиниць, котрі мають у своїй структурі топоніми. Досліджувані лінгвокраїнознавчі одиниці насамперед пов'язані з історією, культурою, економікою, національним складом населення міст і регіонів.У процесі проведення дослідження були використані такі методи: аналітично-описовий -для розгляду та характеристики особливостей назв окремих населених пунктів, міст, штатів США, фразеологізмів, що містять географічні назви; метод аналізу -для дослідження специфіки словотворення запропонованих лексичних одиниць; процедура кількісного аналізу -для опису елементів застосовування досліджуваних топонімів, які входять до складу неофіційних назв американських прізвиськ міст і штатів.Як показало дослідження, географічна назва -стилістично нейтральне слово -набуває експресивного значення у складі словосполучення та фразеологізму і стає їх невід'ємною частиною. Цьому сприяли історичні, соціальні та культурні фактори. Отже, наше топонімічне дослідження було спрямоване на встановлення зв'язку між топонімічними назвами й об'єктивною реальністю.Ключові слова: топоніми, географічна назва, лінгвокраїнознавство, культурний спадок, населений пункт, фразеологічна одиниця, експресивне значення.

The relevance of the topic of the article is determined by the importance of researching derivational processes in the modern English-speaking world, in particular using the example of eponyms, with the aim of tracking the transition of proper names to common names, creating occasional vocabulary and its unification and codification at the national or international level. The purpose of the article is the structural-linguistic analysis of eponymous units with regard to the sphere of everyday life in different contexts (medical, political, social), the study of various derivational models functioning in the English-speaking environment. The main method is a comparative study of various productive word-forming classes on the example of the development of the English language system, a historical-typological study of the mechanisms of adding elements to its derivational composition. This article reveals the main word-formation models that are most characteristic for the formation of eponymous vocabulary (conversion, suffixation, composition, blending, acronymization), analyzes the metaphorical and metonymic features of figurative reinterpretation during the transition of a linguistic unit from the composition of its own vocabulary to general use, points out the grammatical nature of eponyms (noun, adjective, verb, adverb), highlights productive suffix morphemes, indicates the linguistic potential of various means of word formation, the main lexical-semantic transformations as a result of the implementation of derivational models, and special attention is paid to suffixation as the main way of forming new eponyms. The materials presented in this paper will further help in the study of various language systems in view of the derivational, lexical-grammatical, structural features of a separate national language, the study of global influences on the linguistic culture of creating occasional vocabulary and its standardization and codification in the national language space.

Ковальчук О. П., асистент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетівЛьвівського національного університету імені Івана Франка ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗІСТАВНОГО АНАЛІЗУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕПОНІМІВ СУЧАСНИХ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ Анотація. Стаття присвячена визначенню основних векторів і процедури зіставного дослідження епонімів сучасних англійської та української мов. У сфері порівняльних досліджень використовується низка напрямів -порівняльно-історичне, типологічне зіставлення, контрастивний аналіз, інтерес до яких пов'язаний із необхідністю виявлення універсальних рис мовних явищ і прагненням описати картину світу носіїв різних мов. У межах порівняльної лінгвістики з'ясовується спільне та відмінне в наборі й кількості одиниць, що складають певну підсистему, лексико-семантичну групу зокрема, встановлюється специфіка її організації в досліджуваних мовах, виявляється ядро й периферія підсистеми. Вивчення ізоморфних і аломорфних рис епонімів сучасних англійської та української мов пов'язане з важливими науковими й практичними завданнями зіставної лексикології. Основою для зіставної лексикології є метод зіставного аналізу, який є спробою описати ментальні відмінності носіїв мов та інтегрує різні методи семантичного аналізу одиниць споріднених і неспоріднених мов у синхронії: аналіз словникових дефініцій, компонентний, етимологічний аналіз тощо. Взаємопроникнення порівняльно-історичного, типологічного, контрастивного векторів зіставних розвідок пояснюється спільною метою -виокремити низку ізоморфних та аломорфних одиниць порівнюваних мов. Дослідження епонімів сучасних англійської та української мов у вимірі зіставної лексикології як одного з векторів порівняльного мовознавства передбачає його перебіг за чітким алгоритмом. Його етапами є визначення лексичної мікросистеми (лексико-семантичних груп) епонімів; опис складу лексичного угрупування в одній мові шляхом складання списку одиниць і встановлення системних зв'язків цих одиниць у складі мікрогрупи в обраній мові (поділу на підгрупи, ієрархії угруповань); виокремлення ядра й периферії угруповання; опис семантики одиниць мікрогрупи в одній мові (багатозначності, стилістичної характеристики, аксіологічного навантаження); повторення усіх попередніх етапів стосовно епонімічних одиниць іншої мови зіставлення; опис і систематизація ізоморфних і аломорфних рис епонімів вивчених лексичних угрупувань англійської та української мов у формі висновків.Ключові слова: епонім, зіставний аналіз, ізоморфні й аломорфні риси, порівняльно-історичне, типологічне зіставлення, зіставне мовознавство, зіставна лексикологія.

No abstract