Мета дослідження – проаналізувати сучасні погляди на етіологію та основи лікування такого функціонального гастроінтестинального розладу, як синдром румінації, що діагностується у дітей та підлітків. У даній статті розглянуто сучасні погляди на функціональні порушення шлунково-кишкового тракту в дітей. Частота функціональних гастроінтестинальних розладів (ФГР) є досить високою в усіх вікових групах, але в дітей старшого віку функціональні захворювання часто є на межі з патологією, що зумовлює підвищений інтерес педіатрів до їх етіології, патогенезу й терапії. Незважаючи на те, що ці розлади не становлять значної небезпеки для життя і, як правило, не чинять істотного впливу на здоров’я дітей у майбутньому, вони впливають на якість життя, призводять до великої кількості невиправданих госпіталізацій, застосування необґрунтованої фармакотерапії, порушують психологічний клімат у родині. Синдром румінації (СР) – це функціональний гастроінтестинальний розлад, що все більше діагностується у дітей та підлітків. Епідеміологія цього стану в дітей шкільного віку недостатньо вивчена. Патофізіологія СР передбачає підвищення внутрішньошлункового тиску, яке виникає за рахунок ненавмисного скорочення мускулатури черевної стінки та при наявності низького тиску в нижньому стравохідному сфінктері, що викликає ретроградне переміщення шлункового вмісту в стравохід. На сьогодні контрольованих досліджень лікування синдрому румінації недостатньо. Основою лікування синдрому румінації є роз’яснювальна та поведінкова терапія, яка складається із методів усунення звичок, що конкурують із позивами до відригування. Аерофагія – це функціональний розлад шлунково-кишкового тракту, що характеризується повторним ковтанням повітря, здуттям живота, відрижкою та метеоризмом. Для уникнення зайвих, дорогих діагностичних досліджень або серйозних клінічних ускладнень необхідні раннє розпізнавання та діагностика функціональної аерофагії. У статті наведено клінічний випадок синдрому румінації і аерофагії у хлопчика шкільного віку, який тривалий час не був правильно діагностований та пролікований, викликав занепокоєння у батьків та значно погіршував якість життя дитини.