Мета роботи -дослідити вплив кардіоцитопротекції на варіабельність серцевого ритму (ВСР) у лікуванні хворих на гострий Q-інфаркт міокарда (Q-IM) та стабільну стенокардію (СтСт) шляхом цифрової обробки ЕКГ і її дигіталізації з подальшою експертною оцінкою. Матеріал і методи. Обстежено 124 пацієнти хворі на гострий Q-IM і СтСт, які надійшли в Обласний клінічний кардіологічний центр м. Чернівці в період 2017-18 рр. Проведено лікування згідно з уніфікованими протоколами МОЗ України з оцінкою ефективності впровадження метаболічної терапії з використанням препаратів Тівортін, Тіворель, Корвітин та Тіотриазолін у зіставленні з Аміодароном і Бісопрололом в умовах гострого тесту з реєстрацією другого відведення стандартної ЕКГ упродовж 30 с за допомогою електрокардіографа «Easy ECG MonitorPrince 180B» («HealForce», КНР) перед використанням досліджуваного препарату та на висоті його дії у хворих на Q-IM порівняно з групою СтСт. Результати. У ході дослідження при комплексному аналізі впливів кардіоцитопротективної терапії у групі пацієнтів з Q-IM, на відміну від СтСт, встановлено, що аргініну гідрохлорид зменшує показник SDNN і активує симпатичний контур, однак позитивним є зменшення тривалості і дисперсії інтервалу QT у цих пацієнтів після його використання, також аргініну гідрохлорид і кверцетин зменшують депресію сегмента ST при ІМ, а отже, знижують ризик ішемії і не засвідчують про зростання ризику аритмічної смерті, визначене антиішемічне спрямування показника відношення максимальних швидкостей диференційованого зубця Т на фоні вживання препаратів Корвітину і Тівортіну, що більш виражено у випадку Тівортіну. Доведена можливість ефективної кількісної оцінки електрокардіограми шляхом її цифрової обробки (дигіталізації) з використанням власного програмного забезпечення «Смарт-ЕКГ» (свідоцтво про реєстрацію авторського права N73687 від 05.09.2017 р.) у виділених групах хворих. Висновки. Рання діагностика та своєчасне призначення адекватної комбінованої терапії із включенням Бісопрололу, Аміодарону та препаратів із метаболічною спрямованістю дозволяють досягти швидкого клінічного ефекту і запобігти прогресуванню основного патологічного процесу та розвитку ускладнень.

No abstract

No abstract

Резюме. У статті викладено основні здобутки та результати завершеної науково-дослідної роботи ка-федри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини на тему: "Патогенетичне обґрунтування медикаментозного лікування хворих на ішемічну хворобу серця з урахуванням нейро-гуморальних чинників факторів ризику та супутніх захворювань на стаціонарному та амбулаторному етапі реабілітації" за 2012-2016 рр. Ключові слова: ішемічна хвороба серця, вільнорадикальні процеси, антиоксидантний захист, корона-рний ризик, неоптерин, ендотелін.

The paper of Romanchuk and Guzii on “Sensorimotor criteria for the formation of the autonomic overstrain of the athletes’ cardiovascular system” has been published in the International Journal of Science Annals, Vol. 3, No. 1, 2020. The problem of diagnosticating states of fatigue, cardiovascular overstrain and overtraining is important in the practice of current athletes examinations. This allows you to detect early signs of pathological states, which do not only limit the ability of sport perfection but also can lead to the development of critical states. The authors introduce into the training process of highly qualified athletes methods of spiroarteriocardiorhythmography (SACR) and computerized motion meter (CCM), which are express multifunctional methods of studying the cardiorespiratory and sensorimotor systems and can be used in the “field”. Algorithm for determining the autonomic regulation overstrain of the cardiovascular system, based on the well-known method that was suggested by Shlyk, is especially noteworthy. Based on determining the type of the heart rate autonomic regulation before, after and the next morning after training, the authors identified options that clearly characterize the autonomic regulation overstrain by sympathetic and parasympathetic type. It is shown that such options occur in about 10% of cases among highly qualified athletes. Namely, they are found in 19 out of 202 studied people. Of course, it would be appropriate to conduct other instrumental, hematological and biochemical studies that would characterize the proper humoral status of athletes.