Мета: вивчити показники якості життя у хворих на цукровий діабет із діабетичною полінейропатією з використан­ням міжнародного опитувальника EuroQol для оцінки якості життя. Матеріали і методи. Обстежено 95 хворих на цукровий діабет 2 типу та діабетичну полінейропатію. Пацієнтів поділено на 3 групи: 1 група отримувала протокольне лікування, 2 група додатково до протокольного лікування одержувала процедури поляризуючим світлом, в 3 групі до стандартного лікування додатково включали дозовану лікувальну ходьбу та поляризуюче світло. Для оцінки якості життя використовували опитувальник EQ-5D-3L. Результати. У всіх групах динаміка лікування була позитивною після стаціонарного лікування, проте вірогідно менше дискомфорту при звичайній повсякденній діяльності та больових відчуттів виявили у хворих, яким, окрім стандартного лікування, призначали поляризуюче світло та дозовану лікувальну ходьбу. Крім того, додаткове включення у програму лікування цих методів сприяло довготривалому клінічному ефекту. Висновки. Застосування в стаціонарних умовах лікувальної дозованої ходьби та поляризуючого світла додат­ково до стандартної терапії вірогідно ефективніше впливає на показники якості життя порівняно з протокольними медикаментозними схемами лікування. Для збереження результату на тривалий час необхідно продовжувати регулярно застосовувати лікувальну дозовану ходьбу.

РЕЗЮМЕ. Залишається актуальною розробка моделей діабетичної мікроангіопатії кінцівок. Це ускладнення трапляється у всіх хворих з тяжким діабетом і, а за даними деяких дослідників, буває навіть при субкомпенсації у всіх пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, і у 30 % – з цукровим діабетом 1-го типу. Мета дослідження – оцінка адекватності до потреб клініко-фізіологічних досліджень експериментальної моделі мікроангіопатії кінцівок при стрептозоциновому діабеті. Матеріал і методи. Експериментальні дослідження були проведені за умов хронічного експерименту на 50 статевозрілих щурах лінії Вістар масою 180–250 г. Після введення стрептозоцину з експерименту виключали тварин із підвищеною резистентністю до панкреатотропної токсичної дії за критерієм відсутності гіперглікемії, після чого впродовж 6 тижнів виводили по 2 тварини для проведення морфологічних досліджень. На 7 тижні виводили з експерименту ще 10 тварин для оцінки ефективності експериментальної моделі. За станом решти 10 тварин спостерігали впродовж ще трьох тижнів. Під час експерименту проводили лабораторний моніторинг глюкозурії, ацетонурії, протеїнурії, рівня глікемії. Формування ДМА підтверджували морфологічним дослідженням м’яких тканин задніх лапок щурів. Статистичну обробку проводили непараметричними методами за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0 (Dell StatSoft Inc., США). Результати. Середня маса тварин, залучених до дослідження, склала (190,0±0,6) г при cv=2,9 %. У результаті аналізу розподілу значень вмісту глюкози крові у тварин після введення СЗТ, встановлено, що при амплітуді значень 9,9–17,0 ммоль/л в середньому цей показник склав (14,2±0,2) ммоль/л. Подальший аналіз показав, що ефективність моделювання ЕЦД становила 92 %, що є прийнятним для підгострого експерименту. Висновки. Розроблена патофізіологічна модель діабетичної мікроангіопатії є адекватною до потреб клінічної фізіології. При діабетичній мікроангіопатії відзначається ремоделювання капілярного русла, що супроводжується зменшенням діаметра судин до (7,7±0,7) мкм, а також явищами периваскулярної інфільтрації та порушення лімфодренажної функції. Обговорюється доцільність розробки ефективних методів непрямої реваскуляризації, спрямованих на відновлення перфузії та зменшення проявів діабетичної мікроангіопатії.

Despite the large number of publications, the model of experimental diabetes after the introduction of streptozotocin remains a subject of lively scientific debate. The purpose of this study was to develop a pathophysiological model of indirect revascularization in rats with microangiopathy of limbs caused by experimental streptozotocin diabetes. Experimental studies were carried out in a chronic experiment on 100 sexually mature Wistar rats weighing 180-250 g. The streptozotocin diabetes model used. After culling animals from increased resistance to pancreatotropic toxicity by the criterion of the absence of hyperglycemia, three experimental groups were formed: Group I (control) – rats with streptozotocin-induced angiopathy without treatment (n=10); II group – rats with streptozotocin-induced angiopathy treated with pentoxifylline (100 mg/kg IP for 10 days) for therapeutic purposes (n=25); III group – rats with streptozotocin-induced angiopathy, which together with the treatment were injected with platelet-rich plasma (in the right hind limb, once, with a volume of 0.2 ml, linearly, retrogradely, from two points) and pentoxifylline (100 mg/kg IP for 10 days) (n=25). The duration of the experiment was 110 days. We studied the level of glycemia, the state of microcirculation, and the degree of pathomorphological changes in the various study groups. Statistical processing was performed by non-parametric methods using software Statistica 10.0. The developed pathophysiological model of indirect revascularization with the introduction of pentoxifylline and plasma enriched with platelets in diabetic angiopathy is adequate to the needs of clinical physiology. It has been shown that the isolated administration of pentoxifylline is inferior to combined therapy by revascularizing activity. The results of the work may be an experimental justification for the feasibility of clinical application of the combination of pentoxifylline and platelets rich plasma in the treatment of diabetic angiopathy, as well as its use in prophylactic purposes in patients with diabetes mellitus.

Вступ. Непряму реваскуляризацію при діабетичній мікроангіопатії розглядають як перспективний напрямок лікування та профілактики ускладнень цукрового діабету, проте теоретичне підґрунтя цього підходу недостатньо опрацьовано. Мета дослідження – оцінити ефективність комбінованої непрямої реваскуляризації в щурів з мікроангіопатією кінцівок на тлі експериментального стрептозотоцинового діабету. Методи дослідження. Дослідження було виконано за умов хронічного експерименту на 100 щурах лінії Вістар масою 180–250 г. Після введення стрептозотоцину з експерименту виключали тварин з підвищеною резистентністю до панкреатотропної токсичної дії за критерієм відсутності гіперглікемії, після чого впродовж 6-ти тижнів виводили по 2 тварини для виконання морфологічних досліджень. На 7-му тижні з експерименту вивели ще 10 щурів для оцінки ефективності експериментальної моделі. З решти тварин (n=60) сформували три експериментальні групи: 1-ша (контрольна) – щури зі стрептозотоцин­індукованою ангіопатією без лікування (n=10); 2-га – щури зі стрептозотоциніндукованою ангіопатією, яким з лікувальною метою вводили пентоксифілін (100 мг/кг внутрішньочеревно щоденно протягом 10-ти днів) (n=25); 3-тя – щури зі стрептозотоциніндукованою ангіопатією, яким з лікувальною метою сумісно вводили плазму, збагачену тромбоцитами (в праву задню кінцівку, одноразово, обʼємом 0,2 мл, лінійно, ретроградно, з двох точок), та пентоксифілін (100 мг/кг внутрішньочеревно щоденно протягом 10-ти днів) (n=25). Через 4 тижні після початку експериментальної терапії з експерименту виводили по 5 тварин. Загальна його тривалість становила 110 днів. Результати й обговорення. При експериментальному стрептозотоциновому діабеті на 8-му тижні у тварин розвинулася мікроангіопатія кінцівок. Ізольоване введення пентоксифіліну за реваскуляризуючою активністю поступалося комбінованій терапії. Комбінована терапія із застосуванням пентоксифіліну та плазмофіліну призвела до зменшення периваскулярного набряку і збільшення ефективного васкулярного обʼєму переважно за рахунок зниження інтенсивності запальних проявів. Висновок. Обговорюється питання щодо доцільності клінічного використання при лікуванні проявів діабетичної мікроангіопатії комбінації пентоксифіліну та плазми, збагаченої тромбоцитами, як засобу непрямої реваскуляризації.

No abstract