На основе данных литературы и собственного клинико-рентгенологического обследования определены особенности течения патологического процесса и разработана патогенетическая схема его развития. Определено, что течение заболевания отвечает тяжести полученной травмы. Внедрение разработанной патогенетической схемы развития остеоартроза тазобедренного сустава будет способствовать лучшему пониманию звеньев патогенеза этого сложного ортопедического заболевания, улучшит результаты его лечения и профилактики этой патологии.

No abstract

Переломи проксимального відділу стегнової кістки та їхні наслідки щорічно завдають величезної шкоди економіці будь-якої держави. Незважаючи на останні досягнення сучасної травматології, доволі високим залишається відсоток (до 10%) незадовільних результатів оперативного лікування черезвертлюгових переломів стегнової кістки у хворих. Післяопераційні ускладнення, як правило, призводять до повторного оперативного втручання (реостеосинтезу чи тотального ендопроте-зування кульшового суглоба).Мета роботи -визначення ефективності впровадження нових технологій в опе-ративному лікуванні черезвертлюгових переломів стегнової кістки хворих.Матеріали та методи. Проаналізували історії хвороб, рентгенограми, здійснили клінічне обстеження 100 хворих із черезвертлюговими переломами, яким викона-ли оперативне втручання у 2006-2015 рр. Хворих поділили на дві групи: першу (контрольну) групу становили 50 осіб із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким здійснили блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС) за загаль-ноприйнятими методиками, другу (дослідну) групу становили 50 хворих із через-вертлюговими переломами стегнової кістки, яким здійснили БІОС із використанням розроблених авторами нових технологій. Досліджували ефективність лікування обох груп спостереження. Строк спостереження -1 рік.Результати. Розробили спосіб дистального блокування інтрамедулярного стрижня при черезвертлюгових переломах стегнової кістки залежно від його типу за класифікацією АО, який поданий на отримання патенту України на корисну модель. Згідно з цим способом, при переломах типу А1 вертикальну стабільність забезпечує сам інтрамедулярний стрижень і не потребує його дистального бло-кування, виконується тільки проксимальне блокування. При переломах типу А3 здійснюється дистальне блокування одним блокувальним гвинтом, що вводять в овальний отвір. Впровадження запропонованого способу дає змогу створювати мікрорухи в системі «кістка -стрижень», сприятиме оптимізації репаративного остеосинтезу та знижуватиме травматичність оперативного втручання.Здійснені комплексні клінічні дослідження 100 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким проводилось оперативне втручання -блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС). Усі хворі були розбиті на дві групи, першу (контрольну) групу становили 50 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким виконали БІОС за загальноприйнятими методиками. Другу (дослідну) групу становили 50 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким здійснили БІОС із використанням нових технологій, що розроблені авторами.Висновки. Застосування нових технологій дає змогу на 10% збільшити ефективність оперативного лікування хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, здійснювати ефективне диференційоване (залежно від типу пере-лому за класифікацією АО) оперативне лікування хворих, поліпшить ефективність надання медичної допомоги хворим із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, що вигідно відрізняє методику, котра запропонована, від загальноприйнятих методів БІОС.Эффектив...

Summary. Removal of metal fixators today is one of the most common surgical interventions in developed countries. According to many European researchers, surgeries performed to remove metal fixators account for almost 30% of all planned surgical interventions and 15% of the total number of surgeries performed in trauma departments. This certainly indicates the great social significance of the problem. An analytical review of the literature has shown that the surgery of removing metal fixators in the consolidation of bone fractures is not a routine procedure; it requires experience and training of the surgeon. The problem of removal of metal fixators in some individual cases and localizations is not completely solved and requires further clinical and experimental studies.

Summary. Complaints of pain in the buttocks, hip, knee, and lameness are very common among patients with both degenerative changes in the hip joint and the lumbar spine. Failure to pinpoint the source of pain leads to ineffective treatment. Degenerative stenosis of the transverse spine also manifests itself as pain in the extremities and limitation in walking. This is the most common indication for spinal surgery over the age of 65. Before choosing a treatment option for coxarthrosis, it is necessary to take into account the need for intervention at the level of the lumbosacral spine. In the early stages of the development of pathology, preference should be given to active treatment tactics. It is necessary to inform the category of patients with such clinic of damage to the hip joints and spine about the possibility of increased pain after surgery on only one segment and about the probability of surgery on another segment of the biomechanical triangle at the next stage.