In the article, the author reveals the category of psychological safety of the individual in the scientific literature. It was established that there is still no unified point of view regarding the concept of psychological safety and all its prerequisites. Scientists interpret this concept as a dynamic, integral and complex phenomenon, a feeling, experience or state of protection from internal and external dangers, controllability of life events, self-confidence, the ability to maintain balance and resistance to threats, satisfaction with life and basic personal needs, inner peace and a favorable environment for development in the future and its self-realization. The author claims that the main signs of psychological security of an individual are a sense of security and psychological well-being, satisfaction with one's life, confidence in the future, in the possibility of self-realization and self-development, faith in oneself, in one's ability to cope with difficulties in life, relative predictability of changes in the external environment and society. The article reveals three factors that determine personal safety, in particular, the security factor, the environmental factor, and the human factor. The levels of psychological safety and its structure were also analyzed.

Метою є встановлення взаємозв’язків між уявленнями юних спортсменок про корпоративну культуру та психологічну безпеку тренувально-освітнього простору. У емпіричному дослідженні взяли участь спортсменки юнацького віку (від 15 до 17 років; M=16.12; SD=3.11), які тренувалися і навчалися у вищому училищі фізичної культури (Група I) (n=28; 60.87%) та представниці цього училища, які продовжили свою спортивну і навчально-професійну кар’єру у закладі вищої освіти (від 18 до 21 року; M=19.56; SD=4.05), на факультетах фізичної культури та спорту і факультеті психології, історії та соціології (Група II) (n=18; 39.13%). Вибіркову сукупність склали юні спортсменки, які займалися такими видами спорту: гандбол, волейбол і легка атлетика. Методи: застосовано валідні апробовані в спортивній сфері методики, за якими визначено типи корпоративної культури і психологічні змістові параметри безпеки тренувально-освітнього простору. Емпіричні дані подано через описові частотні характеристики, застосовано коефіцієнти статистичної достовірності α-Кронбаха, коефіцієнт кореляції Спірмена (rs), t-критерія Ст’юдента. Результати. Побудовано відмінні структури типів корпоративної культури спортивно-освітніх закладів і з’ясовано достовірні відмінності закритого типу (ЗT) (t=-2.42; р<.05) і відкритого типу (ВT) (t=2.48; р<.05). Констатовано, що в уявленнях респонденток достовірно переважає відкритий тип корпоративної культури: Група I (t=2.48; р<.05), Група II (t=2.17; р<.05). Встановлено кореляційні зв’язки ВТ зі змістовими параметрами психологічної безпеки. З’ясовано, що для юних спортсменок достовірними є такі взаємозв’язки: можливість демонструвати ініціативу, активність (rs=.283; p<.01), збереження особистісної гідності (rs=.273; p<.01), можливість висловити свою думку (rs=.173; p<.05), поважне ставлення (rs=.163; p<.05), емоційний комфорт (rs=.143; p<.05), взаємовідносини з тренерами і викладачами (rs=.133; p<.05), допомога у виборі власного рішення (rs=-.113; p<.05), взаємовідносини з тренерами і викладачами (rs=.133; p<.05), врахування особистих проблем та складнощів (rs=-.093; p<.05). Обґрунтовано, що для юних спортсменок бажаним є ВТ корпоративної культури, у вимірах якого вони можуть демонструвати ініціативу і активність, зберігати особистісну гідність, реалізовувати потребу в безпечному тренувально-освітньому просторі, повноцінно розвиватися та максимально розкривати себе як індивідуальність. Висновки. Отримані наукові факти доцільно операціоналізувати у тренувально-освітній простір спортивно-освітніх закладів.

У статті автор розкриває сутність поняття «ресурсу» особистості, яке останнім часом у психологічному просторі часто використовується. Автор зазначає, що втрата внутрішніх та зовнішніх ресурсів спричиняє втрату суб'єктивного благополуччя, переживається як стан психологічного стресу, негативно позначається на стані здоров'я особистості. Серед достатньо вивчених ресурсів автор вказує на фізичні ресурси, зокрема, стан здоров’я та внутрішню картину здоров’я. Визначає мету статті як розкриття сутності фізичного ресурсу особистості через розуміння внутрішньої картини здоров’я, зокрема, ставлення до нього як цінності. Особистісна оцінка власного здоров’я досить значно впливає на поведінку хворого у процесі лікування захворювання, зокрема, існує прямопропорційний зв’язок між сприйманням особистого здоров’я та узгодженням з процесом лікування загалом, що звуть комплаентністю. Досліджуючи суб'єктивне сприйняття захворювання в роботах великої кількості дослідників було запропоновано безліч термінів, аналізуючи які автор стверджує, що внутрішня картина здоров’я є не лише результатом повсякденного життя індивіда, вона відображає в собі у вигляді символічних синтезів ті дозволи чи заборони, які можуть руйнувати або вдосконалювати, зберігати здоров'я особистості. Внутрішня картина здоров’я визначає вектор людської поведінки щодо ставлення до власного здоров’я й тіла, зокрема, орієнтує в імовірних перспективах її формування. Вона є одним з найбільш значимих елементів в комплексі поведінки особистості в ситуаціях, що становлять загрозу для здоров’я. Якщо у людини немає справжнього знання про здоров’я і необхідного життєвого досвіду, то є вірогідність того, що створиться невідповідна картина здоров’я, яка впливатиме на різні форми зародження невротичних реагувань на здоров’я. Ключові слова: внутрішня картина здоров’я, внутрішній ресурс, психічне здоров’я, фізичні ресурси.