Управління ризиками глобальних змін клімату в агропромисловому комплексі України Мета статті-висвітлити взаємовплив змін клімату й агропромислового виробництва та його наслідки для продовольчої безпеки, розкрити можливі стратегії управління ризиками погодних аномалій, запропонувати алгоритм розробки політики адаптації до кліматичної кризи. Методика дослідження. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових методів емпіричного дослідження в поєднанні із загальнологічними методами. Монографічний-застосований при опрацюванні вітчизняних і зарубіжних публікацій з даної проблематики. Системний підхід (системний аналіз і синтез)-для виявлення взаємної залежності й впливів змін клімату на аграрне виробництво та продовольчу безпеку. Метод ідеалізації залучено для осмислення можливих складових стратегії управління ризиками кліматичних аномалій. Абстрактнологічний-для визначення ключових заходів адаптації сільського господарства до кліматичної кризи та пом'якшення його впливів на концентрацію парникових газів. Результати дослідження. Проаналізовано вплив сільського господарства України на обсяги антропогенних викидів, систематизовано фактичні наслідки кліматичних змін для аграрного виробництва, визначено імперативи стратегії управління ризиками аномальних погодних явищ, які, окрім нарощування продуктивності й дохідності, передбачають адаптацію та підвищення стійкості до змін клімату, а також пом'якшення їх впливів через скорочення або припинення шкідливих викидів, рекомендовано порядок формування політики адаптації. Елементи наукової новизни. З урахуванням соціально-економічного стану сфери аграрного виробництва набули подальшого розвитку методичні підходи до визначення стратегії адаптації та управління ризиками зміни клімату. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані агровиробниками і керівниками місцевих органів влади для оцінки причин та наслідків глобального потепління й екстремальних погодних явищ, а також для формування політики адаптації до них. Рис.: 4. Бібліогр.: 20. Ключові слова: клімат; глобальне потепління; викиди парникових газів; низьковуглецевий розвиток; управління ризиками; адаптація; пом'якшення впливу. Нечипоренко Олександр Миколайович-доктор економічних наук, заступник директора з наукової роботи, провідний науковий співробітник відділу земельних відносин та природокористування, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» (м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10)

The purpose of the article is to study the mechanisms of support of cluster formations abroad. To reveal modern aspects of the national institutional environment to stimulate the genesis of scientific and innovative agricultural clusters and to identify the main possible areas of financial support for their development. Research methods. General scientific and specific methods of empirical research were used: comparative-historical and monographic, which allowed to assess the dynamics of state support for clustering processes in the European Union and Ukraine, as well as to identify sources of financial incentives; system approach - contributed to the study of the mechanisms of interaction of the cluster as a system with the social environment, to perceive the cluster formation with a dynamic integrity that is constantly evolving; analysis and synthesis provided an opportunity to reveal potential financial methods of cluster support and to integrate approaches to the formation of a mechanism for stimulating cluster associations; cognitive operations of comparison and description are used; the abstract-logical method is used for theoretical generalizations and conclusions. Research results. The implementation of current cluster policies in the countries of the European Union is analyzed. It is established that the studied approaches have some progressive similarities despite the specific development and implementation of cluster programs and their dependence on the context and validity of national/regional policy in different areas. The analyzed approaches have some progressive similarities. The priority opportunities of smart specialization of the region are given, in the development of which cluster formations are the main "blocks". The best European projects related to the socio-economic prosperity of the regions, which stimulate the development of clustering, are highlighted. The components of sustainable financing of regional cluster formations in Ukraine have been revealed, providing initial state support. The possibility of stimulating the process of clustering with funds allocated from the state budget to develop the regions and the financing of the Sectoral Policy Support Program was assessed. Possibilities of self-financing and self-crediting of scientific and innovative agricultural clusters to be formed based on interregional research centres of NAAS have been confirmed. Scientific novelty. The conceptual ambiguity of the formulation of the financial security of the establishment and elaboration of scientific and innovative cluster models adopted based on the interregional scientific centres of the NAAS has been developed. Based on successful European advice, the theoretical and methodological approach inspiring the financial mechanisms of clustering in Ukraine has been justified. Practical significance. The directions of financial stimulation of clustering processes within the limits of national, branch and regional strategies, particularly strategies of smart specialization of regions and territorial communities, strategies of support of small and medium business as the fundamental element of business initiative and the primary driver of clusters are offered. Tabl.: 1. Figs.: 1. Refs.: 20.

Встановлено загальні тенденції розвитку корпоративних формувань в аграрному секторі України: об’єднання підприємств (корпорації, концерни, холдинги, асоціації) становлять 10,5 % всіх підприємств з середнім розміром площі землекористування на підприємство 41,6 тис. га. При цьому, по даних формуваннях за останні два десятиліття відмічається загальна тенденція зростання площі сільськогосподарських угідь, що вони обробляють. Так, наприклад, тільки за період з 2007 р. по 2020 р. відмічене зростання кількості корпоративних аграрних формувань з 31 до 100 з розмірами земельних банків від 4,0 до 670 тис. га з відповідним зростанням площі використання сільськогосподарських угідь до 8,7 млн га (20,9 %) сільгоспугідь країни. Доведено, що агрохолдингові структури, які вносять значний вклад у забезпечення продовольчої незалежності держави та зростання експортного потенціалу аграрного сектора економіки і нині є найбільш конкурентоспроможною формою організації агропромислового виробництва в Україні. Водночас діяльність аграрних холдингових формувань зумовлює зростання соціальної напруги на селі, «вимивання» коштів із сільських територій, звуження «життєвого простору» для діяльності інших організаційно-правових форм господарювання на землі, поглиблення дисбалансу галузевої структури сільськогосподарського виробництва, нераціонального використання угідь тощо. З’ясовано, що господарська діяльність корпоративних аграрних формувань базується на оренді значних масивів сільськогосподарських угідь, поширенні рівня впровадження інновацій та можливості використання фінансових ресурсів із своїх комерційних підрозділів. Встановлено, що діяльність даних формувань базується на використанні ефекту масштабу. Переважною мірою корпоративні аграрні формування діють у формі різних акціонерних товариств. Поряд з цим, вони зробили акцент на звужену спеціалізацію діяльності, наприклад, на виробництво: зерна, соняшнику, ріпаку, кукурудзи, м’яса птиці, молока тощо. Серед ключових чинників управління, що забезпечили конкурентні переваги корпоративних аграрних формувань вирізняються організаційні та інноваційні. Особливість прояву організаційного чинника полягає у забезпеченні цілісності майнових комплексів завдяки переходу на опосередкований порядок правового регулювання внесків засновників та учасників. Дані внески можуть бути грошового або майнового характеру. При входженні в корпоративне формування засновники або учасники втрачають пряму правову пов’язаність з своїми внесками. Замість цього вони отримують еквівалент їхнього внеску у вигляді акцій. У випадку виходу з корпоративного формування засновник або учасник вже не може забрати свій внесок, а може тільки продати свої акції. Це забезпечує неподільність корпоративних формувань та цілісність їх майнових комплексів протягом років. Особливість дії інноваційного чинника проявляється у акценті на впровадженні різних видів інновацій (технічних, технологічних, управлінських) для посилення конкурентних позицій та  підвищення продуктивності господарської діяльності.

УДК 338.4 В. В. Россоха, д. е. н., професор, головний науковий співробітник відділу економіки регіонального розвитку та прогнозування, ННЦ "Інститут аграрної економіки" ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9208-8948 О. М. Нечипоренко, д. е. н., заступник директора з наукової роботи, ННЦ "Інститут аграрної економіки" ORCID ID:

О. М. Нечипоренко, д. е. н., заступник директора з наукової роботи, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки", м. Київ ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1080-5633 Д. В. Людвенко, д. е. н., с. н. с. відділу економіки регіонального розвитку та прогнозування, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки",