Arterial hypertension (AH) belongs to the diseases with genetic predisposition that determines the necessity of research on the genetic component’s influence on this disease development. It is suggested that one of the salt-sensitive arterial hypertension potential markers may be the alpha-adducin gene because its protein product is involved in the ion transport regulation in the renal epithelium. Thus, the aim of the study was to investigate the association between ADD1 Gly460Trp-polymorphism and the AH development risk among patients with different risk factors in the Ukrainian population. The study included 232 Ukrainians: 120 patients with diagnosed arterial hypertension and 112 practically healthy individuals. Polymerase chain reaction-restriction fragment length polymorphism (PCR-RFLP) analysis was used for ADD1 Gly460Trp-polymorphism genotyping. The ADD1 Gly460Trp-polymorphic locus is an important predictor of arterial hypertension development in the Ukrainian population, but other nongenetic factors should be considered in further studies.

No abstract

На сьогодні ВООЗ розглядає артеріальну гіпертензію (АГ) як найчастішу причину смерті, якій потенційно можна запобігти. Своєчасна діагностика, проведення заходів профілактики, призначання адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності. Виникнення і прогресування АГ асоційовано з численними факторами ризику, включно з генетичними чинниками навколишнього середовища та хибними звичками. У літературі наведено результати досліджень щодо зв'язку між кількістю споживаної солі, гіпотензивною ефективністю діуретичної терапії у пацієнтів з АГ та поліморфізмом окремих генів. Мета дослідження: вивчення впливу тіазидних діуретиків на рівень артеріального тиску залежно від Gly460Trp поліморфізму гена ADD1. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 120 пацієнтів української популяції з діагнозом АГ II стадії та 112 практично здорових осіб (група контролю). для визначення типу сольової чутливості застосовували методику Weinberger M.N (1986). Визначення Gly460Trp поліморфізму гена ADD1 проводили методом ПЛР. Пацієнти були розподілені на дві групи лікування: І група (60 осіб) отримувала індапамід ретард 1,5 мг, ІІ група (60 осіб) -гідрохлортіазид 25 мг. Результати. Серед 120 хворих на АГ 75,8% -гомозиготи за G-алелем, 21,7% гетерозиготи та 2,5% -гомозиготи за Т-алелем. Хворих носіїв Т-алеля у 2 рази більше, ніж здорових осіб (р<0,05). У підгрупі Іа у носіїв генотипу GG зниження рівня середньодобового САТ (ΔСАТ) становило 16,5 мм рт.ст., а серед носіїв Т-алеля -49,8 мм рт. ст. У підгрупі Іб -12,6 та 26,3 мм рт.ст. відповідно. Гіпотензивний ефект після лікування носіїв Т-алеля І групи був у 2 рази більше. У підгрупі ІІа у носіїв генотипу GG зниження ΔСАТ становило 18,5 мм рт.ст., а у носіїв Т-алеля -29,8 мм рт.ст. (р<0,05), у підгрупі ІІб -16,4 та 31,3 мм рт.ст. відповідно. Отже, застосування тіазидних діуретиків у хворих носіїв Т-алелю дає кращий гіпотензивний результат та не залежить від солечутливості. Заключення. Хворі на АГ мають достовірно вищу частоту Т-алеля G460T поліморфного маркера гена ADD1 порівняно зі здоровими особами (12,5% vs 6,7%). Присутність у генотипі хворого на АГ Т-алеля є предиктором успішного використання тіазидних діуретиків. Ключові слова: артеріальна гіпертензія, генний поліморфізм, солечутливість, тіазидні діуретики.

The aim of the study was to investigate the effect of thiazide diuretics on blood pressure (BP) depending on Gly460Trp ADD1 gene polymorphism in arterial hypertension (AH) patients of the Ukrainian population in order to predict their individual treatment efficacy. Material and methods. The study included 232 persons: 120 patients with verified stage II AH and 112 healthy individuals. Restriction fragment length polymerase chain reaction (PCR-RFLP) was used to detect genotype (the Gly460Trp-polymorphic locus of the ADD1 gene). The patients received standard therapy, which included ACE inhibitor – ramipril 5 mg, calcium channel antagonist – amlodipine 5 mg, statin – atorvastatin 20 mg, acetylsalicylic acid 75 mg. The patients were randomized into two groups: group I (60 persons) additionally taking treatment with 1.5 mg of indapamide retard and group II (60 persons) – with 25 mg of hydrochlorothiazide. The dynamic reduction of blood pressure has been assessed every 4 weeks for 2 months. Results. Among 120 patients with AH, 91 persons (75.8 %) were homozygous for the G allele (GG), 26 persons (21.7 %) – heterozygous (GT) and 3 persons (2.5 %) – homozygous for the T allele (TT), while the G allele frequency in patients with hypertension was 0.87, and the T allele – 0.13. 98 healthy individuals (87.5 %) were homozygous for the G allele, 13 individuals (11.6 %) were heterozygous, and 1 person (0.9 %) was homozygous for the T allele. The carrier frequency of the G and T alleles was 0.93 and 0.07, respectively. Allelic distribution indicated the predominance of the G allele carriers by Gly460Trp polymorphism of the ADD1 gene among the Ukrainian population, regardless of whether AH symptoms were present. It is noteworthy that the number of the T allele carriers was 2 times large among symptomatic patients than that among healthy individuals. In patients with the T allele, the hypotensive efficacy of indapamide was almost 3 times higher than that in patients with the G allele. The antihypertensive effect of hydrochlorothiazide in patients with the GT and TT genotypes was 2 times greater than that in the GG genotype carriers depending on the presence of the T allele G460T polymorphism of ADD1 gene in the genotype. Conclusions. Allelic distribution indicates the predominance of the G allele carriers by Gly460Trp ADD1 gene polymorphism among the Ukrainian population, regardless of whether AH symptoms are present. Among patients with AH, the accumulation of the T allele G460T polymorphic marker of the α-adducin gene is 2 times more than that in healthy individuals. Patients carrying the T allele demonstrate 2 times higher hypotensive efficacy of indapamide compared with hydrochlorothiazide.