For the Ukrainian population, there are factors surrounding the choices and preferences one must consider when changing permanent residence. Smart residential areas should be built according to Ukrainian legislation and global innovations, which would reduce administrative dislocations, the load on megalopolises, and negative anthropogenic impacts, and should be based on the increase in energy efficiency and reducing waste. We analyzed the core principles of designing smart residential areas and concluded that constructing cutting-edge residential areas should involve private investments in order to avoid shadow schemes and irrational use of funds (in the Ukraine, the share of the shadow market is more than 50%). Research shows that, as humans inhabit a three-dimensional space, it is possible to predict migration and other permanent residence/behavioral responses, the analysis of which allows controlling migration flows and improves the conditions of Ukraine’s small residential areas based on decarbonization. We conclude that energy saving systems can reduce consumption in a city by 60% and improve Ukraine’s ecosystem. Research also shows that reducing “dislocation”, in terms of population density, by creating open, innovative, eco-friendly environments based on green economy principles, can provide innovative development maps and economic, social, and cultural population growth, decreasing the load on big cities/regional economies, and encourage the restoration of sales markets and production after the COVID-19 pandemic. We developed a model to assess the innovativeness of residential areas, apply alternative methods of energy generation, and analyze the impact of the energy production and consumption market in Europe (with recommendations for the Ukraine). This article estimates energy intensity indicators of the gross domestic product in the Ukraine and in Europe, offering methods to decrease energy dependence and increase energy efficiency in the Ukraine, by adopting alternative energy sources (e.g., biohydrogen out of residues, air, and solar energy), and enhancing environmental legislation.

У статті представляються результати педагогічного дослідження щодо обґрунтування і впровадження педагогічних умов формування лідерської компетентності майбутніх офіцерів в системі професійної підготовки у вищих військових закладах освіти. У своєму дослідженні автор зосереджує увагу на індивідуалізації професійної підготовки майбутніх офіцерів, педагогічній роботі із невеликими групами курсантів, творчому використанні вирішення індивідуальних творчих лідерських завдань; науково-дослідній, творчій роботі курсанта; вирішенні творчих проблемних лідерських ситуацій під час їх навчання шляхом впровадження методики формування лідерської компетентності. Ключові слова: організаційні і методичні умови, педагогічні технології і методики, лідерська компетентність, квазілідерські завдання. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. Будь-яке знання, що курсант отримує у вищому військовому закладі освіти (далі-ВВЗО), включається в його професійну компетентність, зокрема й лідерську, лише за умов його адаптації до індивідуальної системи цінностей. Залучення у пізнавальну активність емоційно-вольової сфери структури особистості, включення її емоційно-почуттєвого досвіду сприяє ефективному формуванню у майбутнього офіцера професійних знань, навичок, вмінь, професійно-значущих якостей, соціально-психологічних установок і набутого досвіду. Якщо є суб'єктивна мотивація, отримана навчальна інформація набуває не тільки смислового наповнення, але й значущості. Тому однією з головних умов формування лідерської компетентності майбутніх офіцерів у ВВЗО є поєднання процесів навчання і виховання військових лідерів. Важливо враховувати ту обставину, що виховання у системі педагогічної діяльності буде таким, що навчає тільки тоді, коли поряд із виховними цілями ставляться цілі навчальні. А навчання, у свою чергу, буде тим, що виховує тільки тоді, якщо поряд із навчальними будуть ставитися і досягатися виховні цілі. Відповідно, взаємодія компонентів навчання і виховання у ВВЗО майбутніх військових лідерів веде до формування у них певних особистісних якостей, що необхідні і важливі для лідерства. Аналіз основних досліджень і публікацій із зазначеної проблеми. Теоретико-методологічні основи наукового розв'язання загально педагогічних проблем формування лідерства майбутніх офіцерів у ВВНЗ, як професійно важливого явища, викладено в літературі з розвитку педагогічної науки та практики в Україні. Суттєвий інтерес у цьому плані для нашого дослідження становлять праці А. М. Алексюка, В. І. Євдокимова, А. І. Зільберштейна, В. О. Онищука, В. І. Помогайба, М. Д. Ярмаченка та ін., які розробляли загальну методологію педагогіки. Проблемами професійної освіти займалося багато відомих зарубіжних вчених-педагогів, роботи яких становлять значний інтерес для обґрунтування предмета нашого дослідження. Наприклад, щодо проблемного навчання-В. Оконь; навчання військовослужбовців-Я. Богуш; компетентнісного підходу до підготовки військових фахівців-С. Ламберт, Р. Свайн; формування лідерства військових фахів...

A critical review of the definition of "food security" (FS) in the context of the views of economists was conducted. The main indicators were analysed that make it possible to determine the actual food security level of the country and the region. Justified the necessity of establishing food security as a priority goal of state policy. The food security of Ukraine was considered as a derivative of anthropogenic loading on the natural environment. The aim of the article. The purpose of this study is a critical review of scientific works on the problems of assessing the food security level, calculation of food security indicators with the established rational norms of food consumption in order to analyse the existing food security system of the Ukrainian Black Sea region and the peculiarities of its development. The subject of the study is theoretical bases, methodological approaches and practical recommendations for the definition of the existing system of indicators of food security and their thresholds for foreign values. Methodology. The methodological and theoretical foundations of the research are the scientific positions of economic theory, agro-food complex, planning and forecasting, scientific publications of domestic and foreign scientists in various spheres of economic science. In order to achieve the conceptual integrity of the work, general scientific and special methods were used: analysis and synthesis -for the comprehensive study of food safety processes; systematizationto identify the conditions, factors of providing food security; statistical -for generalization, systematization, and revealing of development tendencies of phenomena and processes connected with food safety of the region; graphicfor the visual display of the regularities of the change of food security indicators. Results. The conducted research indicates an improvement of the status of food safety indicators. The negative aspect is the ineffective state regulation of foreign trade, the conditions for the effective development of the food market are not created, and there are no favourable conditions for increasing the production volumes of the main agricultural products types. Value/originality. The methodology for determining the indicators for assessing the state of food security, which exist at present, requires new approaches and improvements. The conducted research allowed the authors to combine indicators into groups. The research has shown that for the sake of a comprehensive, complete analysis of the state of food security, it is necessary to take into account the indicators: socio-economic, which take into account such components as level and quality of life, solvency of the population, demographic factor; macroeconomic, such as gross aggregate product, gross domestic product, personal income, because the problem is systemic and related to the development of the country and its individual regions. From the author's point of view, from the strategic perspective, Ukraine should make the transition to the food safety indicator...

В статті розглянуто особливості розвитку інноваційного середовища економіки національної економіки Південної Кореї та Китаю. Значну увагу приділено розвитку індустріальних комплексів Південної Кореї (мм. Банволь, Кунсан, Кванджу, Кумі, Чханвон, Ульсан, Вонджу). Визначено основні аспекти їх виникнення та фактори, які призвели до трансформації індустріальних комплексів у кластери. Проаналізовано особливості діяльності кластерів Південної Кореї. Здійснено аналіз інститутів розвитку інновацій, які сприяють функціонуванню кластерів в країні. Здійснено моніторинг діяльності венчурних підприємств Південної Кореї. Досліджено функції інститутів розвитку інновацій, які забезпечують діяльність венчурних підприємств в Південній Кореї. Досліджено південно-корейський досвід створення та розвитку бізнес-інкубаторів, технопарків та багатоповерхових комплексів. Визначено проблеми та перспективи подальшого їхнього функціонування. Визначено специфіку діяльності СЕЗів, розташованих на території Південної Кореї. Визначено особливості їх класифікації та розглянуто умови надання пільг державою для створення і розвитку СЕЗів. Проаналізовано особливості інституційного забезпечення розвитку інноваційного середовища Південної Кореї. Здійснено моніторинг функціонування спеціальних економічних зон як складової розвитку інноваційного середовища КНР. Визначено специфіку їхньої діяльності. Проаналізовано китайський досвід у сфері створення та розвитку кластерів. Виявлено особливості  взаємодії кластерів з Торгово-промисловою палатою, визначено позитивні аспекти та існуючі проблеми взаємозв’язку. Здійснено аналіз діяльності промислових зон КНР. Розглянуто основні види підтримки, яка надається державою для їхнього розвитку. Розглянуто діяльність інститутів розвитку інновацій на території КНР, зокрема у частині функціонування спеціальних форм організації інноваційної діяльності. Значну увагу приділено інституційній базі, яка врегульовує питання розвитку спеціальних форм інноваційної діяльності в КНР. Розроблено пропозиції щодо подальшого українсько-південно-корейсько-китайського співробітництва у сфері створення та розвитку спеціальних форм інноваційної діяльності.

Актуальність теми дослідження. У межах Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року в Україні згідно з наказом Державної авіаційної служби України No 582 від 13.05.2019 року введено нові авіаційні правила стосовно обслуговування аеронавігаційною інформацією. Авіаційні правила розроблено з урахуванням законодавства Європейського Союзу, документів Євроконтролю, Стандартів та рекомендованої практики ІСАО. Постановка проблеми. Нині для оперування аеронавігаційною інформацією удосконалюються спеціалізовані геоінформаційні системи. Вони дозволяють підвищити ступінь автоматизації управління аеронавігацією в районах аеропорту, прискорити процес розробки та випуску необхідних документів, підвищити їхню якість та, в підсумку, підвищити оперативність прийняття рішень та зменшити ризик позаштатних ситуацій.Аналіз останніх досліджень і публікацій.Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені використанню спеціалізованих геоінформаційних систем для оперування аеронавігаційними даними. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз публікацій дозволяє зробити висновок про необхідність підпорядкування документації для розробки сучасних аеронавігаційних геоінформаційних систем вимогам ІКАО. Згідно з наказом Державної авіаційної служби України No 582 до переліку аеронавігаційних карт, що підлягають публікації, належать електронна карта місцевості та перешкод у районах аеропорту та наповнення баз даних ГІС актуальними даними про якісні та кількісні характеристики місцевості та перешкод. Мета статті. Головною метою статті є аналіз нормативних документів ІКАО та Евроконтролю стосовно характеристик місцевості та перешкод у районах аеропорту, дані про які комплектуються в базу даних спеціалізованих ГІС.Виклад основного матеріалу. Розглянуто поділ повітряного простору країни на окремі райони: район 1 – вся територія держави: район 2 – територія вузлового диспетчерського району, район 3 – територія обабіч злітно-посадкової смуги, територія 4 – майданчик на торці злітно-посадкової смуги, обладнаний для виконання точних за-ходів на посадку по категорії II або III. Наведено вимоги до кількісних характеристик та атрибутивної інформації для відображення місцевості та перешкод в аеронавігаційних даних відповідно до районів аеропорту. Як система відліку для визначення широт і довгот перешкод чи об’єктів місцевості в міжнародній аеронавігації використовується система координат WGS-84 за версією (G1150) та ITRF 2000, а для визначення висоти взято середній рівень моря (MSL). Для переходу від геодезичних висот до висот відносно середнього рівня моря використовується гравітаційна модель Землі EGM-96, на основі якої розробляються та використовуються регіональні або місцеві моделі геоїду в районах аеропорту, які уточнюють дані EGM-96. Висновки відповідно до статті. Виконано аналіз нормативних документів ІКАО та Евроконтролю стосовно якісних та кількісних вимог щодо даних про місцевість та перешкоди, що складають бази даних аеронавігаційних ГІС, залежно від районів аеропорту – для вибору методів їх картографування. Для визначення планового положення перешкод чи об’єктів місцевості в міжнародній аеронавігації застосовується система координат WGS-84 за версією (G1150) та ITRF 2000, а висота відраховується від середнього рівня моря. Для цього використовується гравітаційна модель Землі EGM-96, яка уточнюється на місцевому рівні.