У статті розглядаються проблеми модернізації змісту освіти, досліджуються особливості розвитку шкільної та вищої педагогічної освіти як взаємозалежних систем. Обґрунтовано необхідність визначення спільних та диференційованих концептуальних підходів до модернізації змісту освіти та технології роботи з ним, орієнтуючись на сучасні освітні стандарти. Доведено, що таким чином забезпечується неперервність навчання школярів, студентів, фахівців стосовно розвитку інформаційної компетентності упродовж життя. Проаналізовано можливості всіх суб’єктів освітніх систем в об’єднанні та координації спільних зусиль. Предметом інтересу є продуктивні форми співпраці науковців, викладачів, студентів у межах їхніх можливостей та компетентностей на етапі переходу до компетентнісної освіти. Залучення всіх зацікавлених сторін не тільки підвищує рівень обізнаності про освітні інновації, але й практичну здатність впроваджувати їх у свою освітню чи професійну діяльність. Проблема також трактується як чинник реалізації компетентнісної освіти шляхом поступового розвитку компетентностей (навчальних, професійних, життєвих). Вони включають здатністьефективно працювати з різними джерелами інформації, які на базовому інституційному рівні закладені у підручнику. Мова йде не лише про традиційне ускладнення змісту освіти, а й про технології роботи з ним. Йдеться про персоналізовані методи роботи з текстом, інформацією шляхом її аналізу, відбору, структурування, наповнення особистими смислами в контексті вже сформованого досвіду. Обґрунтовується позиція, що цей вид діяльності повинен стати предметом самодослідження для студента, поступово збільшуючи частку функцій самоуправління у цьому складному процесі.

У статті окреслено основні проблеми та особливості проведення лекційного заняття в умовах запровадження технологій дистанційного навчання в закладах вищої освіти, які передбачають інші засоби, методи, інші способи взаємодії викладача і студента, студентів між собою, вимагають особливої підготовки всіх учасників освітнього процесу, оперування методикою їх впровадження. З метою підвищення ефективності лекції в онлайн середовищі авторами спроектовано кілька варіантів її проведення. Перший варіант передбачає синхронну діяльність всіх учасників освітнього процесу в режимі реального часу. Автори пропонують лекцію розділити на чотири частини, кожна з яких вирізняється способом взаємодії, видом діяльності, рівнем активності кожного учасника лекції. В основі даного варіанту – самостійна робота студента з логічно сконструйованим друкованим матеріалом лекції, обговорення його з лектором. В основі іншого варіанта проведення лекційного заняття – асинхронна онлайндіяльність та використання професійно підготовленого відеоконтенту, який представлено як комбінацію мультимедійної презентації, яка передбачає зображення на основному екрані ілюстративного матеріалу лекції у вигляді слайдів, лектора або інших відеоматеріалів, а також засоби навігації, що дозволяють управляти (зупиняти чи поновлювати, перемотувати вперед чи назад) переглядом. Автори наголошують на цінності використання такої відеолекції в освітньому процесі, перегляд якої не обмежується часом, місцем, тривалістю, дозволяє вільно переміщатись по навчальному матеріалу, відповідно до індивідуальних можливостей, темпу навчання, використовувати на етапах вивчення, закріплення чи повторення матеріалу. На основі узагальнення досвіду вітчизняних та зарубіжних науковців подано рекомендації щодо створення відеоконтенту, уточнено вимоги до зовнішнього вигляду лектора у кадрі, забезпечення візуального контакту, розміщення, техніки мовлення. Закцентувано увагу на необхідності додавання до навчального відео елементів, які сприяють залученню студентів до навчання, мотивують до перегляду. Пропонується запропоновані варіанти проведення лекції в онлайн середовищі поєднувати, замінивши роботу з друкованим текстом лекції відеоконтентом, що інтенсифікує процес навчання, робить його цікавим.

Mathematical competence plays an essential role among subject-specific competences of primary school teachers. One should be able to think mathematically, understand mathematical proofs, communicate in “the language of mathematics” and use appropriate codification resources, which makes the concept of mathematical competence rather vital. The concept of primary school teachers’ mathematical competence can be specified through its structure. In this regard, this article analyzes scientific approaches to determining the components of this phenomenon. The structure of future primary school teachers’ mathematical competence is viewed as a system of the following components: motivational-axiological, cognitive, activity-related, communicative, reflexive-creative. It must be noted that the process of developing the structure of this competence and its components, especially content- and activity-related ones, required the authors of the article to analyze regulatory documents and syllabi of the mathematics course of six higher education institutions (HEIs) in Ukraine. All the analyzed syllabi indicate which knowledge, skills and abilities future graduates should possess. The chosen HEIs distribute academic workload differently; at the same time, the content of educational material to be studied is almost identical. The elements of future primary school teachers’ mathematical competence are as follows: arithmetic, algebraic, geometric, that of identical transformations of mathematical expressions, logical

У сучасних історичних, соціально-економічних і політичних умовах складні завдання, що стоять перед українською школою, вимагають поглибити аналіз і критичне осмислення історичного досвіду всього її розвитку. Однією з важливих складників педагогічної науки й практики є управління педагогічними системами. Діалектика управління соціальними системами передбачає органічний зв'язок сучасного з минулим і майбутнім. Тому розвиток національної системи освіти в Україні можливий за умови осмислення прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення та прогнозування майбутнього, адже їх результати спрямовуються на істотне покращення та оптимізацію процесу створення національної системи освіти в незалежній Україні й управління нею, ефективне здійснення педагогічного процесу в закладах освіти, його результативності.Окреслений історичний період дослідження проблеми управління навчальними закладами на Правобережній Україні відрізнявся різноманітністю та плинністю політичних і соціально-економічних подій, гостротою освітніх проблем, зокрема наявністю тотальної неписьменності населення країни, укоріненням авторитарного режиму управління, відсутністю громадського впливу на функціонування освітньої галузі та управління нею. Часті зміни політичних режимів і органів управління в Україні в перші роки її становлення не могли не впливати на процес управління навчальними закладами.Освітню систему в Україні окресленого періоду ранньої доби можна характеризувати як антигуманну щодо дітей українських селян, робітників і дрібних ремісників, яким була закрита дорога до вищої початкової та середньої школи. Негативним чинником було й те, що викладання в початкових закладах освіти здійснювалося російською мовою, а це ускладнювало сприйняття навчального матеріалу учнями. Через нерозуміння російської мови в українських дітей не було потягу до науки, читання книжок, написаних чужою для них мовою. Отже, російська мова навчання українських дітей гальмувала освітній розвиток українського народу. Офіційна школа виступала осередком знищення індивідуальності, самостійності, волі, віри й впевненості дитини в спроможності успішно навчатися. У школярів культивувалася мораль, яка була потрібна для панівного прошарку населення України, часом протилежна високим людським ідеалам. Її мета -витворити з дитини покірну істоту, яка б була підвладна чужій волі. Така школа нічого корисного не давала українському народові, а навпаки, була чинником його денаціоналізації і деморалізації.Тому історіографію цієї багатогранної теми можна розділити на низку груп, що відповідають основним ланкам або структурі народної освіти на Правобережній Україні в цей період (початковій, професійній, середній і вищій), а також окремим головним проблемам, без яких дослідження було б неповним.Кожну з груп, у свою чергу, можна хронологічно поділити на три групи: роботи дореволюційних авторів, радянських вчених і сучасних дослідників. Однак, враховуючи ґрунтовну історіографію і численну аспектність досліджуваної проблеми, обмежимося лише оглядом найважливіших, на наш погляд, опублікованих робіт, ...