Головною метою статті є розгляд передумов використання Шекспіром у творах власне винайдених фразеологічних одиниць. Для дослідження використовувались такі методи: дескриптивний метод, за допомогою якого досліджувався такий феномен у лінгвістиці, як фразеологізм; метод суцільної вибірки з художніх джерел для вивчення фразеологізмів-шекспіризмів у художній літературі, виявлення складності перекладу цього явища; порівняльний метод, за допомогою якого порівнюються переклади фразеологізмів українською та російською мовами, робиться аналіз і визначається, які з перекладів є більш вдалими. Результати. У статті подається загальний опис епохи, в яку жив і творив Шекспір, розглядається мова цієї доби та окремо мова, якою писав Шекспір, виявляється, що саме надихнуло Шекспіра на створення нових слів і словосполучень, які пізніше стали великим надбанням усього людства, наводяться приклади шекспіризмів, що стали загальномовними, й аналізуються зміни, які відбулися в їх значенні і структурі впродовж віків. Розглядаються лінгвістичні й культурні особливості виникнення фразеологізмів-шекспіризмів в добу Відродження. Відомо, що цей період ознаменувався бурхливим розвитком усіх сфер людської діяльності. У цей час зроблені вагомі відкриття науки й техніки. Розквіт не оминув увагою й мистецтво і творчість. Література доби Відродження подарувала світові багато талановитих письменників і поетів, а їхні шедеври здобули популярність і цінуються знавцями світової класики й у наш час. Одним із геніальних письменників того часу є поет та актор, автор сонетів і величезної кількості п'єс Вільям Шекспір. Лінгвістика, у свою чергу, збагатилася новими словами, фразами, деякі старі слова змінили свою будову. Висновки. Одним із позитивних зрушень періоду Ренесансу стало збагачення та, як наслідок, розвиток фразеології як науки. Фразеологічні одиниці Шекспіра, які згодом отримали назву шекспіризми, сприяли насиченню англійської мови, додали образності.
