The purpose of the article is to explore the musical themes that are part of the complex of components used in literary works for a more expressive emotional understanding of the written text. Music is commonly referred to as an art of direct and strong emotional effects, a mirror of the soul, or an unmediated language of feelings. When the emotional effect of a deep and complex musical piece of art is juxtaposed with the mental experiences emerging as a result of life's circumstances, there are a number of surprising phenomena to be encountered. The research methodology. A complex approach to material plays a crucial role in our research in the emotional expression of music and language, particularly in the function of music in literature. The novelty of the article is to identify the complex components of the emotional effects of a literary work through music. Conclusions. It is proved that similarly to speech, music is composed to be heard. What is more, an understanding of the emotional expression of a written text-when read silently-relies on auditory and vocal experience. We are aware of the fact that emotion is not, as a rule, carried over by a single component of music, such as the melody by itself, rhythm and tempo by themselves, dynamics by themselves, or just the quality of sound by itself. Expressive information in words and music is a matter of the whole context and as such is carried by a complex of components. Therefore, rather than seeing them in isolation, our research defines such components in their literary context. We model our own emotions, which in turn become an important part of our emotional life. However, we do not model them on the basis of fabricated constructs or schemes, but rather on the basis of the codes that convey them in real life, i.e. linguistic and musical sounds.

Мета дослідження полягає в осмисленні багатоаспектної проблематики публіцистики Юліана Тарновича на шпальтах “Нашого лемка”. Методологічне підґрунтя роботи становить міждисциплінарний підхід. У статті використано такі методику та підходи, як систематичний, порівняльний і критичний аналіз джерельної бази, представленої великими текстовими масивами. Здійснити коректну інтерпретацію різножанрової газетної інформації уможливило застосування методики контент-аналізу. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного аналізу міжвоєнної публіцистики Ю. Тарновича. Висновки. Підсумовуючи публіцистику Ю. Тарновича на сторінках “Нашого лемка”, відзначимо її різножанровість і багатоаспектність обговорюваних питань. Їхнє коло визначало саме життя русинів, добре знане головному редактору з власного досвіду. Це давало йому змогу виявляти причини багатьох проблем лемківської громади і пропонувати дієві рецепти їхнього подолання. Що важливо, він це робив не зі становища зовнішнього обсерватора, а в постійному шанобливому діалозі зі своїм мудрим, хоча й малоосвіченим читачем. Завдяки такому довірливому тону мешканці українських Бескидів, поступово долаючи сформовану віками замкненість, набували цінний досвід соціального активізму. Все це перетворило “Нашого лемка” на важливий майданчик громадської комунікації русинів у їхній боротьбі із життєвими викликами та постійному протистоянні зі свавіллям польської адміністрації. Пропагований публіцистикою Ю. Тарновича солідаризм виявився надзвичайно корисним для лемків напередодні численних випробувань, що їх принесли Друга світова війна та пізніше масове вигнання з рідних земель. Проведене дослідження засвідчило, що публіцистика Ю. Тарновича є вагомою складовою його творчої спадщини. Її комплексне дослідження повинно наблизити нас до створення інтелектуальної біографії цього визначного лемківського діяча.

It is relevant in this research context to consider the ways of organizing the text, algorithms, and ideological principles of modeling the content components of a musical work. The purpose of the study is to establish strategies for the development of postmodernism in music, as well as non-linearity in music as a creative strategy of postmodernism. The study is devoted to fragmentation as perception and accumulation of information, a form of artistic experience reflected in musical creativity. Precedent phenomena that perform the function of meaning-making in the music of the last decades of the 20th century are determined by their symbolism, the possibility of mentonization and evaluation. Thus, in the musical text of postmodernism, the new work is incorporated into the figurative and expressive system in the space of fragmentary discourse, and the extratextual content of the musical text is formed. The research methodology is based on complex approaches. The main methods used in work are description, analysis, and synthesis, the method of intertextuality and the comparative-historical method were used to work with the material. The result of the work is the definition of new methods of constructing musical works of fragmented discourse, where an effective means is the selection of precedent phenomena, an individualistic vision of the audience, and intertext.

The last third of the XX century is marked in the musical work with a search for new scientific and creative paradigms, their change and approbation. Fragmentarism is one of the most important among them, which became actual and primary one at this time for organizing the form and modeling the meaningful levels of musical works. The relevance of the study is conditioned by the fact that the fragmentarism (previously peripheral) in the last third of the XX century becomes a factor in organizing the form and coding of the content of a piece of music. The phenomenon of precedent and intertextuality have become increasingly important in the diversification of content when using these principles, along with methods of mixed style and mixed genre. The purpose of this paper is to identify the role of these factors in the modeling of content in musical works of the last third of the XX century. The leading method to the study of this issue is the analysis method, which allows to comprehensively consider the functional load of precedent phenomena as components of content making in the music of the last third of the XX century.