No abstract

The article deals with Bohdan Ihor Antonych’s art phenomenon, in particular the factors and trends of his creative evolution. The psychoanalytical approach is helpful in revealing concealed psychical frameworks in the author’s (art) consciousness, and also the key role of Maternal and Paternal archetypical figures in Antonych’s artistic world and writing technique as well. According to the purpose of considering the evolution of B. I. Antonych’s works through the prism of his lyric subject’s Oedipus attraction to Maternal and/or Paternal figures, the concept of “psycho-bibliography” has been proposed. In this concept, the notions of “psychobiography” and “bibliography” are combined. As an experimental literary study field psycho-bibliography assumes projecting the artist's psychical evolution onto his oeuvre, in particular, onto the periodicity of the publication of his books. Despite the harmonious relationships in Antonych's family, his works have shown a confrontation with the Paternal figure caused by his challenged separation from the Maternal figure. Both lead to deep internal conflicts in the writer’s psyche. In the article, it has been defined the specifics of the Paternal and Maternal semantic codes’ implementation in the poetics of B. I. Antonych, has been deciphered the poetic code of their symbolization, as well as characterizes the mental fluctuations expressed in the lyrics between Maternal and Paternal figures as the basis of an alternative interpretive strategy of the artist's work. The B.-I. Antonych's debut collection "Greetings of Life" (1931), despite the dominant motives of travel, youth, and sports, contains a number of poems on the topic of creativity as a dangerous but inevitable vocation for the lyrical subject. For him, creativity is associated with maternal power. He perceived his own devotion to it as a betrayal of the parental authority. As a symbolic compensation for this "sin", the collection "Great Harmony" (1932-1933) has been written. "Great Harmony" is marked by the dominant motives of trust in God and his Guidance, by which the parental archetype is guessed. In the poetics of the next collection, "Three Rings" (1934), the maternal archetype is actualized again. The priority of maternal energy is expressed through the symbolic triad "Night"-"Nature"-"Song" ("Creativity"). The lyric hero is ready to dissolve in the maternal substance, although it can reinforce his fear of confrontation with the parental world, as well as the fear of losing himself in the maternal one. The yearning to reduce this fear had caused a compensatory attraction to the paternal substances Logos, Law, and Order - in the next collection "The Book of the Lion" (1935). The balancing of maternal and paternal energy determines the poetics of the last B. I. Antonych’s collections "Green Gospel" and "Rotation" (both were published after the author’s death in 1938). The motive of death as the end of the life cycle characterizes the resolution of the mental conflict and the completion of the poet's / his lyric subject’s psychical evolution. The psycho-bibliographical approach of rereading Antonych’s oeuvre expands its interpretative field. In the article, contrary to numerous Antonych’s biography studies, there is an attempt to explain the strange logic of noticed author’s mental and art “ambiguity”.

The gender specificity of the realization of the “I”-“other” opposition in the lyric poetries by S. Zhadan and M. Kijanowska. The functionality of the ”I"-”Other” opposifion, which is the gender marker of M. Kijanowska’s and S. Zhadah’s lyric is discussed. Parh’cular emphasis is put on the gender-specific features of the expression of the attitude to the male/ female structurized as “ovvh”-“alieh”, “subject”-“object”.

Background. Literary study of Vasyl Stus’s lyrics doesn’t deal with conceptual meaning ofthe lyric’s hero psychical reactions to the realities of the world correlated with father’s andmother’s figures. Intimate and personal sense of relationship between a son and a father depictedin Vasyl Stus’s poems extrapolates on the different things, defines civil, patriotic and religiousfeelings. Though this sense destroys the “iconic” image of the poet it discovers worldview’sgrounds of the author’s consciousness, expends the opportunities to the interpretation. Purpose. The specificity of art presentation of the father’s figure embodied inautobiographic image of the father, in the images of the totalitarian leaders and God in VasylStus’s lyrics is studied. Methods. The question of the reflecting consciousness in lyrics concerns the field of theanthropological literary. The methodical complex of psychoanalysis is effective for the coverage ofthe mechanisms of the author’s consciousness’s emergence. The basic literary methods such asanalysis of images and motives, structural and semantic analysis need to discover artrepresentation of relationship between a son and a father in Vasyl Stus’s lyrics. Results. Ambiguous relationship with the father’s figure according to the son’s Oedipuscomplex is expressed in Vasyl Stus’s lyrics. Autobiographic image of the dead father complementedby son’s feelings of love, sad, shame, remorse is presented in the Stus’s poem “One hundred blackdogs have barked. One hundred dogs…”. Son’s feelings of love and respect are extrapolated for theimage of Stus’s friend I. Svitlychniy in the poem “I can’t do without Ivan’s smile…”. It’sremarkable, that sharply negative lyric hero’s attitude to totalitarian leaders, particularly toYo. Stalin, is implemented within the Cruel Father archetype and very often is transformed intoanti-colonial, dissident motives in Stus’s poems. Ambiguous relationship between lyric hero andGod in Stus’s collections “Creativity Time”, “Palimpsests” demonstrates such type of son’sOedipus complex as Christ Way and Prodigal Son’s Way leaded to submit to God-as-father orLucifer’s Way opposing His Power. Discussion. Father’s figure expresses wide autobiographic, civil, religious meaning in VasylStus’s lyrics. Ambiguous son – father relationship bases on the Oedipus complex, archetypes Fatherand Son and correlates with moral and ethic, patriotic and religious believes of the author’sconsciousness. Psychoanalytic view on Vasyl Stus’s lyrics expends its interpretative field.Keywords: Vasyl Stus’s lyrics, lyric consciousness, figure of a father, Oedipus complex,son – father relationship.

Постановка проблеми. Експериментальні напрями вітчизняного літературознавства-ґендерні та психоаналітичні студії-часто виступають як «партнери» в комплексному розгляді антропологічної проблематики в літературі, що не дивно з огляду на психічне (а не лише соціальне) підґрунтя ґендерної сегрегації. Ґендерно-психологічний підхід до літератури має у фокусі маскулінні/фемінінні аспекти поетики та техніки письма. Одним з чільних диферентів маскулінного художнього мислення є трансляція агресії, що становить ледь не стильову закономірність української радянської поезії 1920-1940-х років. Однак не лише тема збройної боротьби Першої світової й громадянської війн, визвольних змагань та Другої світової визначає емоційну домінанту агресії у радянській літературі. Непримирима позиція ліричного суб'єкта до (ідеологічних) супротивників кореспондує з життєвим профілем маскулінного психотипу, з одного боку, та має соціально-політичний «карт-бланш»-з іншого. Становлять науковий інтерес соціальні та/чи психологічні мотивації агресивно-садистської позиції суб'єкта лірики цієї доби до Іншого, до світу, до власної персони, а також тактика її вираження в тексті. Розв'язання кола поставлених проблем допоможе об'єктивно окреслити риси маскулінної художньої свідомості, що розширить інтерпретаційне поле вітчизняного літературознавства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Специфіка маскулінної агресії потрапляє в наукове поле зору ґендерної психології та ґендерної соціології, де стверджується, що дозвіл/сміливість демонструвати агресивні імпульси мають переважно чоловіки як доказ сили й зверхності, як прояв ґендерногрупового суперництва [7, с. 197, 208], як компенсація страху, вираз якого для маскулінності табуйований [6, с. 376]. Фрустрація, ворожість до батьків закладають підвалини агресії за психоаналізом. Намір С. Павличко системно дослідити агресію в українській літературі, на жаль, не вдалося реалізувати. Поставлених нею завдань частково торкається В. Агеєва в статті «Психоаналіз соцреалізму: лірика Максима Рильського періоду зламу» (2009), фіксуючи, окрім іншого, зв'язок мотивів помсти, руйнації, нищення з вимогами політичної кон'юнктури. Д. Дємєхіна в статті «Українська дияволіада: етимологізаційний аспект» (2010) підходить до розгляду теми насильства в літературі з позицій генеалогії зла, оминаючи ґендерні засади його текстуальної репрезентації. Загалом указана тема ще не перебувала у фокусі українського літературознавства. Мета роботи-розгляд специфіки втілення в українській радянській поезії 1920-1940-х років переживання агресії як маскулінної тактики письма. Основний виклад матеріалу. Розрізняють поняття агресії та гніву ворожості, агресивності, хоча в ліричному тексті це розмежування є досить умовним, 1 бо деструктивна дія (яка лише й визначається як агресія) представлена здебільшого в майбутньому чи минулому модусі як спогад чи намір. Агресією вважаємо вираз деструктивної реакції ліричного суб'єкта на дійсність (Іншого, світ, себе), супутниками якої є гнів, ненависть, зневага, огида, а також біль, страх, розпач. Поширеною ...