Summary. Parathyroid carcinoma (PC) is an uncommon cause of primary hyperparathyroidism (pHPT). The tumor is mostly functioning with following high serum calcium and parathyroid hormone (PTH) levels. Consideration of PC in differential diagnosis of pHPT is important because the mortality and the prognosis depend on early recognition and surgical approach. A case of PC in 51-year old female patient with persistent pHPT is reported. A patient, referred with anterior cervical hematoma, dysphagia, underwent neck ultrasound, barium X-ray swallow test and neck computed tomography. On the posterior surface of left thyroid lobe, close to the esophagus the heterogenic lesion with irregular margins was found. The preoperative calcemia was slightly elevated. The patient underwent cervical exploration with parathyroidectomy. Histological exam showed parathyroid lesion with immunohistochemical confirmation of PC. After 2 months follow-up there are no signs of a residual-recurrent disease. Although laboratory tests revealed pHPT preoperatively, no clinical effects of elevated calcium and PTH concentration levels were presented. As histological features are not specific for the differential diagnosis between the parathyroid adenoma and PC, the immunohistochemistry remains the only useful tool for the definite diagnosis.

Adrenocortical cancer is an extremely rare tumor presenting with extensive locoregional spread at the time of diagnosis. Due to the diagnostic difficulties preoperatively and a lack of effective treatment options, patients have poor prognosis. Patients succumb to metastases within a couple of months. Only 20 cases have been so far reported in the literature with a medium disease-free survival up to 2 years. We present a case of a locoregional recurrence of adrenocortical cancer 18 years after left adrenalectomy.

практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами 2 НМУ імені О.О. Богомольця, Київ Ключові слова: прищитоподібні залози, вторинний гіперпаратіреоз, третинний гіперпаратіреоз, мікроаденоматоз, аденома.

Мета. Дослідити ефективність оперативного лікування вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН). Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження результатів оперативних втручань на прищитоподібних залозах (ПЩЗ) та оцінено клініко-лабораторні показники у пацієнтів з ВГПТ. Результати. Шляхом дослідження операційного матеріалу ПЩЗ 62 пацієнтів дифузну гіперплазію встановлено у 8 (12,9%, 95% довірчого інтервалу (ДІ), 4,6 - 21,2%), мікроаденоматоз – у 14 (22,6%, 95% ДІ 12,2 – 33,0%); макроаденому – у 40 (64,5%, 95% ДІ 52,6 - 76,4%). Із 40 пацієнтів з макроаденомами пухлини з головних клітин діагностовано у 32 (80%, 95% ДІ 67,9 – 92,4%), онкоцитарні пухлини – у 8 (20%, 95% ДІ 7,6 – 32,4%). Відношення шансів (OR) – 16,0; χ2 – 26,45; р < 0,0001. Порівняння клініко-лабораторних показників через 1, 6 і 12 міс після оперативного втручання на ПЩЗ, а також з показниками у пацієнтів, яким не виконували оперативного втручання, виявило статистично достовірні результати нормалізації рівнів паратиреоїдного гормону (ПТГ), кальцію (Са), фосфору (Р) і лужної фосфатази (ЛФ) у крові. Висновки. Хірургічна операція при ВГПТ є ефективним методом лікування, який сприяє нормалізації лабораторних показників і попереджає важкі ускладнення.

Адренокортикальна карцинома – дуже рідкісна пухлина, що трапляється в 0,5-2 випадках на мільйон людей на рік. Частіше виникає в жінок (59% випадків). У 50% випадків пухлини є гормонально активними, що проявляється специфічною клінічною картиною даного захворювання, включаючи вірилізм і прояви гіперадреналового синдрому. В більшості випадків адренокортикальні карциноми досягають 20 см у діаметрі та мають тенденцію до інвазії в надниркову та нижню порожнисту вену. Середня тривалість виживання – 2 роки. Клінічний випадок. Жінку віком 35 років було госпіталізовано з болем у животі, головним болем і гіпертензію, резистентною до консервативної терапії, що тривала близько двох місяців (до 220/130 мм рт. ст.). З анамнезу: лівобічна адреналектомія з приводу адренокортикального раку 18 років тому. Патогістологічний висновок – низькодиференційована адренокортикальна карцинома ліворуч, остаточний клінічний діагноз – рТ3NxМо, ІІІ стадія, третя клінічна група. Пацієнтка підлягала профілактичним оглядам кожні 3 місяці з контролем лабораторних показників метаболітів глюкокортикоїдів у сечі, комп’ютерною томографією органів черевної порожнини тощо. За результатами даних фізикальних та інструментальних обстежень (комп’ютерна томографія органів черевної порожнини з внутрішньовенним контрастом, комп’ютерна томографія органів грудної клітки, мамографія, ультразвукове дослідження) встановлено клінічний діагноз – новоутворення заочеревинного простору ліворуч. Проведено оперативне втручання: лівобічна нефректомія, видалення локального рецидиву адренокортикального раку ліворуч. Патоморфологічний висновок: низькодиференційована адренокортикальна карцинома, з ділянками некрозу та з інвазією в ліву ниркову вену. Обговорення. Адренокортикальний рак – рідкісна та дуже агресивна пухлина, що складає до 0,02% усіх неоплазій. Крім того, в літературі повідомлено про 20 випадків із максимальним виживанням пацієнтів до 5 років. З огляду на наявність утворення в ложі надниркової залози ліворуч проведено комплекс діагностичних заходів для виключення метастазів з інших локалізацій. Біопсію надниркової залози не проводили згідно з останніми рекомендаціями.