Paediatric surgery.Ukraine͘ϮϬϮϬ͘ϭΈϲϲΉ͗ϯϱͳϰϬ͖ K/ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϲ͘ϯϱ &Žƌ ĐŝƚĂƚŝŽŶ͗ WĞƌĞLJĂƐůŽ| ͕ ŽďĂŬ /͕ ELJŬLJĨŽƌƵŬ KD͕ ^ƚĞŶLJŬ Zs Ğƚ Ăů͘;ϮϬϮϬͿ͘ EĞƵƚƌŽƉŚŝů ƚŽ ůLJŵƉŚŽĐLJƚĞ ƌĂƚŝŽ ĂƐ ƚŚĞ ŵĂƌŬĞƌ ŽĨ ĂĐƵƚĞ ĂƉƉĞŶĚŝĐŝƚŝƐ ĂŶĚ ŝƚƐ ĚĞƐƚƌƵĐƚŝ|Ğ ĨŽƌŵƐ ŝŶ ĐŚŝůĚƌĞŶ͘ WĂĞĚŝĂƚƌŝĐ ƐƵƌŐĞƌLJ͘hŬƌĂŝŶĞ͘ϮϬϮϬ͘ϭ;ϲϲͿ͗ϯϱͲϰϬ͖ ĚŽŝ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϲ͘ϯϱ Незважаючи на добре відомі класичні симптоми гострого апендициту (ГА), рання діагностика в деяких випадках може бути утрудненою, що зумовлює несприятливі наслідки і, відповідно, вимагає впровадження нових діагностичних критеріїв. Протягом останніх років увагу хірургів привертає співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (СНЛ) як простий і недорогий маркер запального процесу. Проте питання ефективності цього показника для діагностики ГА та його ускладнених форм залишається дискусійним. Мета: оцінити результати визначення СНЛ для діагностики ГА і визначення його ускладнених форм (перфоративного ГА). Матеріали і методи. Робота ґрунтується на результатах ретро-і проспективного обстеження 3171 дитини, прооперованої з приводу ГА у І хірургічному відділенні Львівської ОДКЛ «ОХМАТДИТ» упродовж 2009-2018 рр. Контрольну групу склали 146 дітей, госпіталізовані з підозрою на ГА, у яких діагноз не підтвердився. СНЛ визначали при надходженні, а результати порівнювали з даними гістологічного дослідження. Результати. Показники СНЛ були суттєво вищими у дітей з флегмонозним, гангренозним і перфоративним ГА порівняно з контрольною групою (р<0,001), і лише у пацієнтів із катаральним апендицитом ця різниця не мала статистичної достовірності (р>0,05). Чутливість, специфічність, позитивна прогностична цінність (ППЦ), негативна прогностична цінність (НПЦ), площа під кривою помилок (AUC) та граничний показник

Paediatric surgery.Ukraine͘ϮϬϮϬ͘ϮΈϲϳΉ͗ϰϴͳϱϰ͖ K/ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϳ͘ϰϴ For citation: WĞƌĞLJĂƐůŽ| ͕ ELJŬLJĨŽƌƵŬ KD͕ ŽďĂŬ /͕ ^ƚĞŶLJŬ Zs Ğƚ Ăů͘ ;ϮϬϮϬͿ͘ sĂůƵĞ ŽĨ ůĂďŽƌĂƚŽƌLJ ŝŶ|ĞƐƚŝŐĂƚŝŽŶ ĚĂƚĂ ĨŽƌ ƚŚĞ ĚŝĂŐŶŽƐƚŝĐ ŽĨ ĂĐƵƚĞ ĂƉƉĞŶĚŝĐŝƚŝƐ ŝŶ ĐŚŝůĚƌĞŶ͘ WĂĞĚŝĂƚƌŝĐ ^ƵƌŐĞƌLJ͘hŬƌĂŝŶĞ͘ Ϯ;ϲϳͿ͗ ϰϴͳϱϰ͘ ĚŽŝ ϭϬ͘ϭϱϱϳϰͬW^͘ϮϬϮϬ͘ϲϳ͘ϰϴ Вступ. Незважаючи на тривалу історію вивчення гострого апендициту (ГА), частота запізнілої діагностики, виникнення перфорацій та негативних апендектомій залишаються достатньо високими. Діагноз ГА в багатьох випадках залежить від клінічного досвіду хірурга, проте в значної частини пацієнтів класична картина апендициту відсутня, що зумовлює високу частоту діагностичних помилок та необхідність пошуку нових діагностичних маркерів. Мета роботи. Порівняти різні лабораторні показники не тільки для діагностики апендициту у дітей, але й доопераційного виявлення пацієнтів із можливим перфоративним ГА. Матеріал і методи. Робота ґрунтується на результатах обстеження 3171 дитини, що прооперовані в І хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ» упродовж 2009-2018 років. Контрольну групу склали 146 дітей, госпіталізованих з підозрою на ГА, проте в подальшому цей діагноз не був підтверджений. Криві помилок, специфічність, чутливість, позитивна (ППЦ) і негативна (НПЦ) прогностична цінність, коефіцієнт імовірності (Likelihood Ratio-LR) визначали за показниками лейкоцитозу, кількості нейтрофілів, співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (СНЛ) щодо діагностики ГА і його ускладнених форм, а також рівня натрію для діагностики перфоративного апендициту.

Гострий апендицит є однією з найчастіших патологій у дітей, які вимагають хірургічного втручання. Призначення антибактеріальної терапії та її тривалість у післяопераційному періоді переважно визначається формою гострого апендициту, яку первинно встановлює хірург при виділенні червоподібного відростка. Мета: порівняти інтраопераційний діагноз із результатами гістологічного дослідження та проаналізувати чинники їх розбіжності у дітей із гострим апендицитом. Матеріали і методи. Робота ґрунтується на результатах апендектомій та гістологічних досліджень, які проведені у 1624 дітей, що знаходились на лікуванні у І хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ» з приводу гострого апендициту протягом 2014-2018 років. Результати. У 60,6% пацієнтів інтраопераційний та гістологічний діагнози збігалися, тоді як у 39,4% дітей-різнилися. При цьому у 87,7% дітей з невідповідністю діагнозу відмічалась гіпердіагностика, а у 12,3%недооцінювання запальних змін у відростку. Найчастіше гіпердіагностика була у дітей, яких оперували пізно ввечері та нічний час (46,8%), а також у вихідні дні (49,4%). Відмічена більша точність діагностики форми гострого апендициту при лапароскопічній апендектомії порівняно з лапаротомними втручаннями (68,3% і 59,7% відповідно). Висновки. Хірургічні втручання у нічний час та вихідні дні супроводжуються значним відсотком гіпердіагностики запальних змін у червоподібному відростку. Впровадження у клінічну практику методів гістологічної експрес-діагностики дозволить оптимізувати антибактеріальну терапію у післяопераційному періоді у дітей із гострим апендицитом. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Introduction. The typical clinical picture of acute appendicitis (AA) is absent in most of patients, that lead for the high frequency of misdiagnosis with the increase of complicated forms of AA. Due to that, it is necessary to establish the new available laboratory markers, which permitted with the high level of reliability distinguish children not only with AA, but also is appendix perforation. The question what method of appendectomy should be choose – the conventional or mini-invasive – are still under debate. Aim of the study was to summarize the results of diagnosis and treatment of AA in children with the applying of various laboratory markers, ultrasonography (US), and laparoscopy. Materials and methods. This study based on the results of surgical treatment of 3171 children with AA, which were operated during 2009–2018 years. Diagnosis was established on the data of anamnesis, results of objective and laboratory investigation. US was performed in 1183 (37.3%) of patients. Open appendectomy (OA) was performed in 2879 (90.8%) and laparoscopic (LA) – in 292 (9.2%) of patients. With the aim to evaluate the results the methods of variative statistic, determination of specificity, sensitivity, positive (PPV) and negative (NPV) predictive value, etc. were applied. Results. Among the laboratory markers, the best results for the diagnosis of AA showed the neutrophil to lymphocytes ratio (NLR) with the sensitivity – 84.9%, specificity – 67.1%, PPV – 17.8%, and NPV – 98.9%. NLR (sensitivity – 82.5%, specificity – 84%, PPV – 98.5%) and sodium blood level (sensitivity – 90.3%, specificity – 89.9%, PPV – 98.9%) had the best results for the diagnostic of perforated AA. US is the important compound of diagnostic of AA in children with the high level of sensitivity, specificity, PPV, and NPV – 93%, 85%, 86%, and 92%, correspondingly. By the frequency of complications in the early postoperative period, OA and LA had no statistically significant differences, but at follow-up after surgery, LA revealed the sufficient advantages over OA. Conclusions. Among the various laboratory markers, NLR had the better prognostic value for the diagnosis of AA and indices of plasma sodium concentration and NLR for the preoperative diagnosis of perforated appendicitis. US with the high degree of reliability allows to confirm or exclude the diagnosis of AA in children with acute abdominal syndrome. Laparoscopic appendectomy is the real alternative for conventional methods of AA treatment. Besides of the well-known advantages of mini-invasive surgery, the laparoscopic appendectomy had an advantage at the follow-up period. No conflicts of interest was declared by the authors. Key words: acute appendicitis, children, diagnostic, treatment, laparoscopy.