No abstract

Проаналізовано теоретичні особливості захоп люючої здатності валків при простому процесі про катки в сталому режимі. Показано, що в залежності від умов деформації відношення максимального кута захоплення до коефіцієнту тертя може дорівнювати, бути меншим або більшим 2. Проведено експериментальне дослідження, в якому здійснювали прокатку свинцевих ступінчастих зраз ків з вимірюванням випередження на кожній сходин ці. Результати досліду показують, що в граничному випадку деформації випередження більше нуля, тобто є достатній запас сил тертя для подальшого збіль шення обтиснення, але це неможливо. Проаналізована рівновага всіх горизонтальних сил в осередку деформації. Показано, що в кожному пере тині втягуючі контактні горизонтальні сили витрача ються не тільки на подолання виштовхуючих, але і на врівноваження поздовжніх внутрішніх сил, які виника ють в результаті пластичної деформації металу. Розроблено силовий метод оцінки поздовжньої ста лості процесу тонко листової прокатки. Показником сталості є критерій, який визначається з епюр розпо ділу нормального контактного напруження та напру ження тертя. Показано, що при позитивному значен ні критерію процес прокатки відбу вається в сталому режимі, при негативному значенні -сталий процес неможливий та у разі його нульового значення -настає граничний випадок деформації. Проведено теоретичне дослідження з визначення максимального кута захоплення за різних умов тонко листової прокатки. Показано, що відношення мак симального кута захоплення до коефіцієнту тертя практично не залежить від товщини штаби, діамет ру валків і коефіцієнту тертя та дорівнює 1,43-1,44. Зменшення захоплюючої здатності валків пояснюєть ся дією в осередку деформації, крім контактних, ще і внутрішніх сил Ключові слова: рівновага сил, тонколистова про катка, осередок деформації, захоплююча здатність, критерій сталості UDC 621.771.011

Дніпровський державний технічний університет, м. Кам'янське СТАН ПИТАННЯ ПРО ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ Вступ. Погіршення екологічної обстановки, урбанізація, науково-технічний прогрес, збільшення кількості транспортних засобів, нестабільна політична ситуація та воєнні конфлікти-все це призводить до збільшення кількості аварій, катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій (НС). В Україні щорічно виникають тисячі надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей. Тенденція зростання кількості природних і техногенних надзвичайних ситуацій та вагомість наслідків об'єктивно змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишнього середовища, а також стабільності розвитку економіки країни. Тому стає очевидним, що проблема захисту населення та територій є актуальною. Серед найважливіших складових захисту населення від НС є підготовка фахівців з питань цивільного захисту (ЦЗ), здатних використовувати сучасні методики розрахунку зон ураження різними чинниками, планування заходів цивільного захисту на будь-яких об'єктах, проводити консультування, надавати рекомендації у цій сфері тощо. Отримання відповідних знань у різноманітних галузях за напрямками цивільного захисту створює можливість для зменшення ризику прийняття невірного рішення щодо організації заходів з попередження, запобігання надзвичайних ситуацій, їх ліквідації, проведення аварійно-рятувальних робіт, евакуації людей та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій [1, 2]. Постановка задачі. Метою роботи є аналіз сучасного стану питання про планування заходів цивільного захисту в Україні та наведення рекомендацій з подальшої роботи у цьому напрямку. Результати роботи. Основоположними документами, які стосуються цивільного захисту в Україні, є Конституція, Кодекс цивільного захисту, закони та підзаконні акти України у сфері цивільного захисту, а також інші нормативні документи, що регламентують діяльність суб'єктів, уповноважених захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Також використовуються положення міжнародних та європейських стандартів. З 1 липня 2013 року введено в дію Кодекс цивільного захисту України, який регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, права та обов'язки громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності [3]. Положеннями статей 16 та 17 Конституції України визначено, що питання забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави, а

No abstract

Дніпровський державний технічний університет, м. Кам'янське МЕТОДИКА ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ Вступ. Кардинальне вирішення проблем захисту населення і територій України від надзвичайних ситуацій (НС), зменшення їх соціально-економічних і екологічних наслідків можливе лише шляхом проведення цілого комплексу заходів. У значній мірі досягнення цієї мети залежить від уміння керівників усіх рівнів (від об'єктового до урядового) спрогнозувати усі можливі наслідки НС, чітко спланувати заходи щодо їх запобігання і ліквідації, організувати управління під час їх виконання та високого стану готовності до дій у НС органів управління, сил і населення. Виконання всіх умінь, завдань, перш за все, залежить від якості планування та повноти виконання запланованих заходів на об'єктовому рівні. Суть планування заходів цивільного захисту (ЦЗ) на випадок НС полягає: в аналізі стану, оцінці обстановки, яка може скластися під час виникнення аварій, катастроф, стихійних лих та застосування противником сучасних засобів ураження; в розробці заходів, спрямованих на захист населення та підвищення стійкості функціонування промислових об'єктів в мирний час та особливий період; у встановленні послідовності, термінів та способів здійснення намічених заходів, виконавців та визначенні необхідних ресурсів для їх проведення. Головною метою планування заходів ЦЗ є створення умов для організованого і своєчасного проведення заходів щодо захисту робітників, службовців, членів їх сімей і населення, яке мешкає в зоні можливого ураження, та забезпечення успішного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) під час ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру, а в особливий період і участі в територіальній обороні та антитерористичній діяльності. Планування має бути також спрямоване на те, щоб запобігти або максимально знизити людські та матеріальні втрати, а також забезпечити життєдіяльність галузі, регіону, підпорядкованих ним об'єктів і населення у разі виникнення вищезазначених ситуацій [1-3]. При плануванні заходів ЦЗ на особливий період повинно забезпечуватися взаємне узгодження і ув'язка їх із заходами мобілізаційного розгортання народного господарства та заходами, які проводять військове командування та органи управління ЦЗ. Планування повинно бути реальним, цілеспрямованим, конкретним, точним, гнучким, перспективним, базуватися на глибоко продуманих рішеннях, обґрунтованих розрахунках та враховувати специфіку і особливості діяльності [4, 5]. Воно повинно здійснюватися завчасно та забезпечувати своєчасне введення планів ЦЗ в дію, особливо під час раптового виникнення НС техногенного та природного характеру і в особливий період. Ці та інші вимоги до планування ЦЗ слід застосовувати в тісному взаємозв'язку, тому що усі вони спрямовані на повне та ефективне забезпечення дій органів управління, застосування сил та засобів під час виконання заходів ЦЗ. Планування заходів для запобігання НС і зменшення (мінімізації) їх можливих наслідків здійснюється з урахуванням вірогідності і...