Висновки. Наведено економічні важелі, що дозволять здешевити комплекс лікування при ГРІ за рахунок обґрун-тованої відмови від призначення антибіотиків або за-стосування їх з урахуванням чутливості збудників, кон-курентоспроможність бактеріологічного дослідження порівняно з вірусологічним та імунологічним.Ключові слова: гострі респіраторні інфекції, анти-біотикотерапія, практика сімейного лікаря, бактеріоло-гічне дослідження.Медична галузь України у процесі реформування впро-довж останніх років особливо актуалізує розвиток сімейної медицини, а лікарі загальної практики найчастіше стика-ються з ГРІ у будь-якої категорії пацієнтів [1][2][3]. Експерти ВООЗ відзначають, що ця найпоширеніша в людській по-пуляції група хвороб за останні роки має постійну тенден-цію до почастішання. Соціальні причини, пов'язані з гло-бальним процесом урбанізації, тісніші контакти людей практично в будь-якій точці земної кулі та посилення між-континентальних міграційних процесів зумовлюють по-дальше розповсюдження ГРІ.Клінічні прояви усіх етіологічних форм дуже схожі, диференціювати їх зазвичай неможливо. Респіраторний синдром виступає провідним і проявляється переважно у топічному (локальному) ураженні дихальних шляхів -фа-рингіт, ларингіт, трахеїт тощо. Збудниками ГРІ можуть бути як віруси, так і бактерії. Результати бактеріологічних до-сліджень при ГРІ та запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота свідчать, що постійними збудни-ками інфекцій є умовно-патогенні бактерії: стафіло-і стреп-тококи, інші аеробні та анаеробні умовно-патогенні коки, представники кишкової групи та гриби роду Candida [4,5]. Важливою особливістю цих видів збудників є трансформу-вання їх біологічних властивостей з розвитком антибіоти-

Актуальність проблеми хламідіозів на сьогодні надзвичайно велика – у зв’язку зі значним поширенням хвороби та різноманітністю клінічних проявів. Хламідії спричиняють полісистемні та поліорганні ураження, що знаходить відображення у відповідних діагнозах. За клініко-епідеміологічними характеристиками проблема хламідіозів знаходиться у зоні професійних інтересів інфекціоністів, урологів, окулістів, акушерів-гінекологів, ревматологів. Необізнаність про них (особливо щодо атипових форм) не тільки лікарів первинної ланки обслуговування, а й фахівців інших спеціальностей, призводить до несвоєчасної діагностики та верифікації діагнозу і, відповідно, відсутності адекватного лікування. Метою нашого дослідження було дослідити частоту виникнення атипових форм хламідіозу у пацієнтів, що звертаються до лікарів різних спеціальностей. Матеріал і методи. Нами обстежено 17 пацієнтів із синдромом Рейтера хламідійного ґенезу, чоловіків було 15, жінок – 2, що збігається з даними літератури. Основним методом верифікації діагнозу був імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення специфічних IgM і G. Результати. Хворі, що були включені у дослідження, зі скаргами зверталися до різних спеціалістів (ревматолога, інфекціоніста, уролога, гінеколога, офтальмолога і сімейного лікаря). Найчастіше було діагностовано урет­рит, дизуричні розлади, реактивний артрит, кератокон'юнктивіт, увеїт, кератит. Проте синдром Рейтера при першій консультації було встановлено лише 5 пацієнтам (29,41 %), що свідчить про низьку настороженість щодо цього захворювання і вибір помилкової тактики лікування, яка не враховує етіологічну першопричину виникнення цього синдрому. Синдром Рейтера при другому зверненні було виявлено у 7 хворих (41,78 %), а решті хворих (29,41 %) діагноз було встановлено лише після консультації із суміжними спеціалістами. Висновки. Отже, сидром Рейтера на сьогоднішній день є поширеним захворюванням, що трапляється у практиці різних спеціалістів. Цей синдром потребує подальшого вивчення для полегшення верифікації діагнозу і вибору правильної тактики лікування, що враховує етіологічну причину розвитку даного захворювання та чутливість збудника до сучасних антибактеріальних засобів, що і буде метою наших подальших досліджень.