No abstract

Currently, direct re-vascularization for the management of critical limb ischemia (CLI) is effectuated through open and hybrid surgical treatments. At the same time, therapeutic recommendations for one of the methods appear as a subject of lasting discussions. Today TASC II (TransAtlantic Inter-Society Consensus for the Management of Peripheral Arterial Disease) adopted in 2007 is the most popular document that provides justifications for endovascular and surgical treatment of peripheral arterial disease. Clinical practice provides evidence that there is a significant number of patients having critical limb ischemia who suffer from vascular bed disorders and are classified as C or D-type according to TASC classification. Meanwhile, there also are cases when these patients have no other alternative than re-vascularization by means of open surgery, which is why endovascular invasion appears as the only method of re-vascularization for them. The article presents some results of comparative studies within endovascular and surgical tools aimed at revascularization in the area of femoral-popliteal segment, including cases where patients are classified as C and D-type. The results of shunting operations are compared to angioplasty and remote endarterectomy, whereas technical methods for re-entry during subintimal angioplasty are regarded apart. Despite the fact that there are medical recommendations for the use of endovascular and surgical methods depending on TASC II classification, today there is no evidence that these tools can be efficient in revascularization of femoral-popliteal segment. In order to identify the efficiency of distinct methods in revascularization of femoral-popliteal segment there a need in a number of extended randomized studies designed to evaluate the role of such factors, as anatomic location of the vascular bed disorder, the extent of a disease, the location of purolo-necrotic areas as well as other pathologies on the results of the study.

Objective ‒ to analyze the results of endovascular revascularization of the femoropopliteal segment with drug-eluting stents. Materials and methods. Endovascular intervention was performed in 23 patients with stenotic lesions of the superficial femoral artery (SFA). Paclitaxel-eluting stents were used. There were 10 men (43.5 %), 13 women (56.5 %). The mean age of the patients was (66.0 ± 3.5) years. There were 16 (69.6 %) patients with diabetes mellitus type 2 and diabetic angiopathy, and 7 (23.4 %) patients had obliterating atherosclerosis of the arteries of the lower limbs. Critical ischemia of the lower extremities was diagnosed in 18 (56.5 %) cases, intermittent claudication ‒ in 5 (21.7 %). Isolated lesions of the femoral-popliteal segment were noted in 3 (13.4 %) patients, lesions of the iliac and femoral-popliteal segments ‒ in 4 (17.4 %), lesions of the femoral-popliteal and ankle segments ‒ in 16 (69.6 %). Results. Twenty (86.6 %) scheduled procedures for stenting of the SFA were technically successful. Among postoperative complications, 3 (13.04 %) patients had puncture site hematomas that did not require surgical evacuation. In 6 (26.1 %) patients, signs of reperfusion syndrome were observed, which were treated with conservative treatment. During follow-up period (3 months), there were no cases of reocclusion or clinically significant restenosis at the stented level. In 1 (5.0 %) case, a hemodynamically significant stenosis of the SFA was observed outside the implanted stent. The patient successfully underwent angioplasty of SFA stenosis. There were no «major» amputations during follow-up period. «Small» ankle amputations were performed in 7 (35.0 %) patients with diabetic gangrene, where endovascular revascularization of the femoro-popliteal and ankle segments was the stage of surgical treatment. Conclusions. Implantation of drug-eluting stents is an effective method of endovascular revascularization in patients with SFA lesions. To compare the results of implantation of drug-eluting stents with other methods of revascularization of the lesions of the femoro-popliteal segment, it is necessary to accumulate more data and increase the duration of the follow-up period.

Мета. Вивчити ефективність застосування автоматичного режиму ендовенозного електрозварювання (ЕВЕЗ) в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК). Матеріали і методи. Автоматичний режим ЕВЕЗ досліджували на видалених сегментах великої підшкірної вени (ВПВ), визначаючи температуру, опір та морфологічні зміни. Проаналізовані результати застосування методу у 56 пацієнтів з ВХНК С2 - С5 класів (за класифікацією СЕАР - clinic, etiolody, anatоmy, pathogenesis): 21 чоловіка та 35 жінок у віці 18 - 63 років. Критерії оцінки: післяопераційний біль (ПБ), анатомічний результат, ускладнення. Втручання виконували під інфільтраційною анестезією 0,125% розчином бупівакаїну. Результати визначали під час ультразвукового ангіосканування через 14 діб, 3 і 6 міс. Результати. Протягом автоматичного циклу ЕВЕЗ (5 - 12 с) відбувалася оклюзія ВПВ при температурі 55 - 75 °С. Визначена альтерація вени на глибину ендотеліального та субендотеліального шарів без пошкодження паравазальної клітковини. ПБ був помірний. Фіброзну трансформацію (ФТ) ВПВ через 6 міс встановили у 55 (98,2%) пацієнтів. Екхімози та парестезію спостерігали у 4 (7,1%) та 2 (3,6%) пацієнтів. Висновки. Автоматичний режим ЕВЕЗ, який ґрунтується на взаємозв’язку електричних параметрів зварювання та опору тканин, забезпечує оклюзію ВПВ з подальшою ФТ, супроводжується низьким нагрівом вени та виключає вплив суб’єктивних факторів на результати операції.

эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины», г. Киев 2 Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев 3 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев СОСТОЯНИЕ ПРОБЛЕМЫ ПАРЦИАЛЬНОЙ ЭМБОЛИЗАЦИИ СЕЛЕЗЕНОЧНОЙ АРТЕРИИ ПРИ ПОРТАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) Представлен современный взгляд на проблему применения парциальной эмболизации селезеночной артерии у пациентов с портальной гипертензией. Анализ литературных источников выявил, что редукция селезеночного кровотока является эффективным методом коррекции портальной гипертензии. Предложены методики выполнения такой редукции, при этом выбор оптимальной методики остается предметом дискуссий. Инфаркты селезенки более 70 % объема органа могут приводить к абсцессу селезенки. Если объем эмболизированной ткани составляет менее 50 %, то клинический эффект может быть недостаточным. Сочетание парциальной эмболизации селезеночной артерии с эндоскопическими и медикаментозными методами эффективно в лечении гастроэзофагальных кровотечений, обусловленных портальной гипертензией. Количество, качество и масштаб исследований по данной проблеме недостаточны. Необходимо провести многоцентровые международные исследования с большой выборкой для определения места упомянутой методики в лечении пациентов с портальной гипертензией. Ключевые слова: эмболизация селезеночной артерии; портальная гипертензия; цирроз печени; трансплантация печени; варикоз вен пищевода; гиперспленизм; спленомегалия. *Conflict of Interest Statement (We declare that we have no conflict of interest). *Заява про конфлікт інтересів (Ми заявляємо, що у нас немає ніякого конфлікту інтересів). *Заявление о конфликте интересов (Мы заявляем, что у нас нет никакого конфликта интересов). *No human/animal subjects policy requirements or funding disclosures. *Жодний із об'єктів дослідження (людина/тварина) не підпадає під вимоги політики щодо розкриття інформації фінансування. *Ни один из объектов исследования не подпадает под политику раскрытия информации финансирования.