It is shown that construction material changes its properties as a result of operational loads action. There are situations when construction leaves its working state with satisfactory material characteristics. This is due to the process of formation and development of cracks as structural elements. The article proposes to analyze history of the development process, which makes it possible to study mechanisms of its flow and to determine factors of process control. The analysis of the studies carried out on the effect of prescriptional and technological factors on the properties of materials and products, the phenomena of self-organization and the role of cracks in materials and products showed that the emergence of critical events cannot be foreseen when assessing properties accepted by averaged characteristics. The construction is considered to be a complex self-organizing system. This determined the work aim: to justify the choice of dynamic models, allowing to determine the structure elements, interaction of which ensures functional state of the structure. The qualitative method of verbal description of the structure of systems with the use of cognitive approaches was laid in basis of adopted methodology. Conservative, metastable and active elements are distinguished in the construction-system. It is emphasized that the active history of the system is determined by active elements, to which cracks refer to. Cracks are considered as some necessary structural elements, present at all scale levels. It is shown that the formation of cracks-systems, treated as parasitic systems, terminates the end of construction-system development and the beginning of parasite system development. Completion of crack-system life cycle removes the construction-system from its working state. To get constructions with a given set of structural elements, a creative community of materials and designers is needed, which will create a common terminology dictionary for both specializations.

The article presents the results of studies of the influence of alkali-resistant glass fibers of different lengths on the functional properties of decorative concrete. It is based on the data of an experiment carried out according to the optimal unsaturated plan, which includes 27 different compositions of the material. The combinations of the decorative compositions had equal mobility of the mixture, with the minimum and maximum water-cement ratio of 0.36 and 0.55, respectively. Based on the results of the experiment, the primary experimental-statistical models describing the effect of composition factors on the properties of the material made it possible to reveal that an increase in the level of plasticization of the compositions allows to increase the utilization factor of the strength of glass fibers. The efficiency of hybrid reinforcement of decorative composites with glass monofilaments has been confirmed through the implementation of a number of computational experiments (CE). The analysis of the CE results showed that the introduction of hybrid highly dispersed fibers into the initial composition of polystructural decorative concrete, with their different quantitative combinations, makes it possible to improve a number of its functional characteristics and thereby ensure the preservation of the artistic and aesthetic expressiveness of products.

Cracks as active elements are presented in all building structures. Cracks define a spontaneous internal restructuring of the structure of the construction material. This is a necessary condition for the adaptation of the system to the influence of unfavorable factors. The presence of active elements in the material of the structure-system contributes to its structural development, which indicates the creative role of cracks. Upon reaching the maximum variety of the structure, cracks-creators are able to develop to cracks of destruction. Cracks-destroyers should be considered as open complex self-organizing systems with their own life cycle. The predominance of the goal of the new crack-system over the goal of the existence of the structure-system leads to the failure of the structure as a basic system.

Полімеррозчини на основі епоксидної смоли були модифіковані з метою підвищення стійкості в агресивних середовищах і зниження вартості. Поставлена мета була реалізована за рахунок наповнення багатофракційним мінеральним каркасом і модифікацією цеолітом та фурфуролом. Варіювалися кількість фурфуролу, загальний вміст мінерального каркасу і частка в каркасі окремих компонентів. Досліджувані композиції призначені для роботи в умовах впливу сумішей води з нафтопродуктами і іншими агентами (в елементах споруд, пов'язаних з технічним обслуговуванням транспорту). Властивості композицій визначалися після експозиції окремо в повітряному середовищі, у воді і двох видах нафти. Для пошуку оптимальних композицій використовувалася ітераційна процедура випадкового сканування полів властивостей матеріалу в п'яти координатах варійованих факторів. Поля властивостей досліджені по експериментально-статистичними моделям, які отримані за результатами натурних експериментів. ЕС-моделі використовуються для реалізації обчислювальних експериментів за допомогою методу Монте-Карло. Підтверджено можливість визначення оптимальних (по набору критеріїв) багатокомпонентних полімерних композицій для різних умов експлуатації за допомогою ітераційної процедури випадкового сканування полів властивостей. Отримані композиції для ремонту та захисту конструкцій, що контактують з водою: паста (композиція зниженої в'язкості без піску) і розчин (зі зніженою витратою епоксидної смоли). Суміші, що забезпечують збереження необхідних властивостей захисного розчину після тривалих впливів сумішей води з нафтопродуктами, застосовані при капітальному ремонті залізничного переїзного настилуКлючові слова: епоксикаучукова смола, цеоліт, фурфурол, експериментально-статистична модель, метод Монте-Карло, компромісна оптимізація UDC 691.175:519.2