No abstract

No abstract

Метою дослідження було порівняння впливу базисної терапії (лізиноприлу та амлодипіну) в якості монотерапії та їх поєднання з донатором оксиду азоту-L-аргініном на клінічні та гемодинамічні показники у жінок у перименопаузальному періоді, хворих на артеріальну гіпертензію з коморбідним цукровим діабетом та без нього. Матеріал та методи дослідження: обстежено 104 пацієнтки із застосуванням імуноферментних (визначення рівня ендотеліну-1) та інструментальних (ехокардіографія з допплерометрією) методів дослідження. Результати. Отримані результати свідчать про те, що на фоні призначеного лікування відбувається оптимізація скоротливості міокарда та регрес діастолічної дифункції у всіх групах. Найбільше ці зміни виражені в підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які додатково до базисної терапії приймали L-аргінін. Щодо зміни рівня ендотеліну-1, як маркера порушення функції ендотелію, необхідно зазначити, що у пацієнтів, які отримували L-аргінін, бачили достовірне зниження його рівня. Обгрунтовано доцільність додавання до базисної терапії L-аргініну та його позитивний вплив на ендотеліальну дисфункцію, що проявлявся зниженням рівня ендотеліна-1. Висновки. В ході проведення дослідження ми дійшли висновку щодо оптимізації скоротливості міокарда на фоні призначеного лікування у всіх групах. Найбільше ці зміни виражені в підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом, які додатково до схеми лікування отримували L-аргінін (регрес діастолічної дисфункції з 2-го до 1-го типу відбувся у 21 особи (47,7 %), що доводить його позитивний вплив на показники тиску наповнення лівого шлуночка та його розслаблення) Ключові слова: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ендотеліальна дисфункція, міокард, перименопауза, донатор оксиду азоту, L-аргінін

No abstract

No abstract