The COVID-19 pandemic has disrupted the lives of billions of people globally. Some medical systems continue to be overburdened due to the viral illness leading to incredible public health challenges domestically as well as abroad. However, with vaccination distribution increasing globally, many are pushing for a return to some form of normalcy. In the medical community, some are weighing the risks of returning to global health missions and considering protective strategies to minimize risk of viral spread. Here we describe our experience in returning to an annual burn reconstruction mission in a low- and middle-income country. We have successfully carried out a return surgical mission trip. Our team of ten individuals was able to perform over 75 procedures on 25 pediatric patients in four operative days. We applied a variety of protective strategies and altered mission protocol to limit exposure and transmission risk while focusing heavily on education and training Additionally, we increased the use of telemedicine and eliminated typical in person clinic visits. We increased operative complexity to increase impact while limiting patient exposure. Rigorous perioperative safety and follow-up protocols were implemented. The increased use of telemedicine, reduction of in person visits, emphasis on education, and implementation of safety and follow-up protocols have led to an improvement in efficiency, safety, and accountability. Our adaptations have provided guidance on responsibly resuming surgical outreach missions, with changes that are likely to endure beyond the COVID-19 pandemic.

Читайте нас на сайті: http://med-expert.com.ua В.А. Дігтяр, М.В. Савенко Інвагінація кишечника у дітей. Історія та сучасний стан проблеми (огляд літератури) Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» м. Дніпро, Україна Гостра інвагінація кишечника у дітей залишається найчастішим видом набутої кишкової непрохідності та посідає друге місце після гострого апендициту серед нозологій у дитячій ургентній хірургії. З розвитком інноваційних технологій зростає інтерес до питання підвищення ефективності діагностики та лікування даної патології у дітей. Лапароскопія дозволяє надійно виявити інвагінат, оцінити стан кишки в зоні утиску та виявити (або виключити) супутню патологію, що сприяє виникненню інвагінації, а використання пневмокомпресії може значно полегшити розправлення інвагінату. Водночас кількість наукових повідомлень та робіт щодо можливого негативного впливу підвищеного тиску в черевній порожнині на функцію окремих органів та систем новонароджених та дітей раннього віку недостатня. Це викликає ряд питань щодо безпечності використання методу лапароскопії у лікуванні інвагінації кишечника у дітей із поєднаним внутрішньокишковим тиском, оскільки саме в момент поєднання різко підвищується внутрішньочеревний тиск. Відповіді на поставлені питання можна отримати шляхом вивчення впливу поєднаного тиску на стан внутрішніх органів, що стало підставою для проведення відповідного клініко-експериментального дослідження. Результати дослідження мають визначити безпечні межі інтраабдомінального тиску при використання методу лапароскопії у поєднанні з пневмокомпресією.

Studying the treatment of 822 children diagnosed with intussusception from 1995 to 2013 in the Regional Clinic Children's Hospital of Dnepropetrovsk. From 1995 to 2007, 576 children took a cure. In 506 (87.8%) cases, classic conservative reduction with air was successful. Laparotomy was applied in 70 (12.2%) cases. For 22 children intestine was not viable and excision was executed. Forty-eight patients had surgical reductions. In connection with the analysis results, we have been using laparoscopy more widely since 2008. From 2008 to 2013, there were 246 patients with intussuscept. For 204 (82.9%) children non-operative reduction seceded. After unsuccessful non-operative reduction, 42 (17.1%) children received one more laparoscopic assisted reduction. In 25 (59.5%) cases, an intestine was found viable. In 11 (26.2%) cases after the reduction, laparoscopic examination showed intestine necrosis. In six (14.3%) cases, intussusceptum was caused by the Meckel's diverticulum. In all the 17 cases laparoscopic assisted excision of the Meckel's diverticulum or nonviable intestine was performed. When non-operative reduction fails a succeeding laparoscopic assisted intussusception combined with pneumocolon is optimal to provide a good treatment result.