Purpose: This article is devoted to the search for effective solutions to modern legal problems of the realization of human rights, including children, for inclusive education in Ukraine. Methodology: The method of integral analysis of legal regulation in the field of inclusive education in Ukraine has allowed us to consider it in development and interconnection to reveal the existing directions and patterns as a whole. The comparative method has come in handy in the study of legislation governing the right of people to inclusive education. Modeling, analysis, and synthesis methods have revealed the advantages and disadvantages of legal regulation in the field of inclusive education. Main findings: The article discusses the features of legal problems of the implementation of rights to inclusive education of humans with limited opportunities in Ukraine. Possible ways of improving the legal regulation of the implementation of human rights to inclusive education are proposed. According to the authors, one of such methods is the passing of separate legislative, legal norms regarding the development of inclusive education for children with various functional disorders, the development of inclusive education at higher educational institutions. The authors substantiate the conclusion that the human right to inclusive education at the international level is a legal human right that has great practical value for students with disabilities and should exclude any form of discrimination. Implications: This article can be used in the practical activities of lawyers, students, and teachers of law higher education, and is also recommended for review by persons with disabilities. Novelty: This study examined the problems of legal support of human rights to inclusive education in Ukraine and suggested ways to solve them.

The article explores the features of reproductive health legal regulation in Ukraine. The concept of “reproductive rights” is proposed, their basic principles are revealed, elements of the system of such human rights and criteria for their classification are introduced. Legal norms don`t fully provide opportunities for individuals` reproductive rights realization and preservation of their reproductive health. The purpose of the article is to disclose the features of legal regulation of reproductive rights implementation when studying the concepts of “health and human rights” and “the concept of reproductive rights”. The methodology of this research is based on use of general scientific and special cognitical methods. Comparative legal and comparative methods have allowed studying of laws governing the human right to access “assisted reproductive technologies”. The formal logical method was used to differentiate the criteria for distinguishing between legal structures “reproductive health”, “protection of reproductive health” and “reproductive rights”. The modeling, analysis and synthesis methods made it possible to identify the legal basis for human rights protection in reproductive health field, the principles for reproductive rights implementation, the reproductive rights system and their classification, and deficiencies in legal regulation. The results of this work allowed us to identify the legal problems of legislation that arise in the reproductive human rights implementation. It was proposed the adoption of a single legislative act in Ukraine, which would comprehensively regulate the reproductive health protection, consolidate reproductive human rights and provide guarantees for their implementation.

The present research paper describes the most traditional ways of Implementation of Rome Statute. The main section of the paper concerns the effect of adopting Core crimes in different countries as well as determine key way of such implementation and its practical results. Such description aims to comprehend and compare the practical questions which arise in the prism of implementation of International Crimes, as well as find good practical answers which are based on states’ experience. Most issues, which will be introduced in this article should answer following important questions: first is whether the states have to implement international regulations on genocide crimes, terrorism, war crimes with crimes against humanity, and second question is arisen due to the definition of International Crimes in national laws. At main part of the research, we discuss the national legal background to implement the regulations of Rome Statute, as a part of International law, as well as analyze foreign countries experience in this direction. In this legal research, three categories of methods were used: philosophical methods, general scientific methods and legal methods. All the methods, including dialectic method, method of analysis and synthesis, historical, sociological and comparative, the method of the general theory of scientific knowledge of social and legal phenomena, as well as, method of systematic analysis, comparative legal method, and logically legal method were used to consider the most traditional ways of Application of the Rome Statute in domestic laws together with all the regulations of international law in general.

No abstract

У статті розглянуто поняття міжнародних пра-вопорушень, його еволюцію в науці, погляди вчених (українських і зарубіжних), і яке місце в цій системі правопорушень займають злочини проти миру та без-пеки людства. У статті досліджуються такі поняття, як «міжнародний злочин», «злочин міжнародного ха-рактеру», «злочин проти міжнародного права», «зло-чин згідно із міжнародним правом», «злочин за між-народним правом». Автор із посиланням на Резолюції Генеральної Асамблеї ООН стверджує, що основною проблемою щодо злочинів міжнародного характе-ру є відсутність єдиного критерію, який дозволив би виявити основні складові елементи визначення по-няття міжнародного злочину. За своєю юридичною природою більшість із досліджуваних злочинів автор відносить до загальнокримінальних злочинів, усклад-нених «іноземним елементом», оскільки такі діяння мають транснаціональний характер. У статті наголо-шується, що у постнюрнберзький період концепція міжнародного злочину була відображена і розвивала-ся у багатьох міжнародно-правових документах, та-ких як Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього (1948) і Конвенція про припинен-ня злочину апартеїду і покарання за нього (1973). На підставі аналізу міжнародних актів, вітчизняної та за-рубіжної літератури до основних особливих ознак між-народних злочинів автор відносить об’єкт (особливий) кримінально-правової охорони, специфіку об’єктивної сторони, високу суспільну небезпеку, застосування міжнародного режиму відповідальності. Також автор робить такі висновки: внаслідок вчинення міжнарод-них злочинів особливі правовідносини виникають між правопорушником і спільнотою держав загалом; із міжнародними злочинами пов’язують принцип універ-сальної юрисдикції; міжнародні злочини та пов’язані з ними кримінально-правові наслідки не залежать від позиції з цього приводу національного законодавства; відповідальність за вчинення міжнародних злочинів не тільки покладається на фізичних осіб, але визнаєть-ся і міжнародно-правова відповідальність держав.