No abstract

No abstract

No abstract

Національні інтереси України сьогодні потребують негайного розроблення та впровадження комплексу заходів щодо забезпечення ефективного використання наявних ресурсів з метою економічного прогресу, збільшення і зміцнення оборонного потенціалу (ОП) та воєнно-економічного потенціалу (ВЕП) держави. Дослідження проблем оцінювання та збалансованого розвитку ВЕП держави є однією із головних складових проблематики подальшого розвитку України в цілому. Автори у статті зробили спробу розкрити сутність понять ОП та ВЕП держави з позицій військової науки. Наведені у статті основні теоретичні аспекти формування ОП та ВЕП держави в сучасних умовах розвитку Збройних Сил (ЗC) України та України в цілому дозволять сформувати основні принципи щодо розуміння цих понять та їх складових, визначити їх взаємозв’язок у сучасній військовій науці, а також обрати основні напрями проведення досліджень за такою тематикою. Аналіз ВЕП і особливо його активної частини (воєнної економіки) показує, що стан економічного забезпечення ОП України має нині значні розбіжності між його потребами та увагою, яка приділялася з боку керівництва держави його ресурсному забезпеченню. Однією із основних проблем такого стану речей є досить значні невизначеності в методологічних аспектах його трактування та оцінювання. Сьогодні до основних завдань удосконалення інституційно-управлінського механізму державного керівництва щодо розвитку ОП країни належить необхідність модернізації процедур управління воєнно-економічною діяльністю, зокрема систем військового фінансування, ціноутворення на військову продукцію тощо. Але це можливо реалізувати в сучасних умовах розвитку ЗС України та України в цілому тільки в разі удосконалення існуючих процедур оцінювання достатності ВЕП та ОП держави за основними складовими їх функціонування.

Метою статті є окреслення основних засад і шляхів формування ґендерної політики Північноатлантичного альянсу та розкриття напрямів і результатів інтеграції Збройних Сил України до вимог НАТО стосовно дотримання принципу ґендерної рівності у війську.Авторами зазначено, що ґендерна рівність в арміях країн – членів НАТО означає рівні права та рівні обов’язки військовослужбовців незалежно від статі. Для жінок і чоловіків мають бути створені рівні умови проходження військової служби і поставлені рівні вимоги, вони мають нести рівну відповідальність за власні дії або бездіяльність та їх наслідки. Підкреслено, що ґендерна політика НАТО поширюється не лише на країни – члени НАТО, а й на країни-партнери, одним з яких є Україна. З огляду на це зазначено, що протягом тривалого часу Збройні Сили України вже включені у сферу інтересів і поширення ґендерної політики Північноатлантичного альянсу.Політику щодо впровадження принципу ґендерної рівності НАТО реалізує шляхом виконання Резолюцій Ради Безпеки ООН щодо жінок, миру та безпеки. Ці Резолюції (1325, 1820, 1888, 1889, 1960, 2106, 2122, 2422, 2467, 2493) визнають непропорційний вплив військових конфліктів на чоловіків та жінок, хлопців і дівчат та закликають до повної і рівноправної участі жінок на всіх рівнях запобігання конфліктам, а також до захисту від сексуального насильства.Реалізація ґендерної політики НАТО охоплює збір та аналіз інформації про особливості забезпечення принципу ґендерної рівності у збройних силах країн-членів НАТО та країнах-партнерах. Крім того, Міжнародний офіс військового штабу радника з ґендерних питань (IMS GENAD) забезпечує належну координацію з командними структурами НАТО та штаб-квартирою НАТО, сприяє діалогу з країнами-партнерами щодо відповідних ґендерних питань та встановлює зв'язки з міжнародними організаціями та агенціями, що здійснюють інтеграцією ґендерної перспективи у військову сферу.Значну увагу на шляху до реалізації ґендерної політики Північноатлантичний альянс приділяє питанню впровадження ґендерної освіти в країнах-членах НАТО та країнах-партнерах та формуванню у цивільних та військових співробітників НАТО відповідних ґендерних компетенцій.У центрі ґендерної політики НАТО міститься поняття «ґендерна інтеграція», що визначається як стратегія досягнення ґендерної рівності у збройних силах через активізацію залучення жінок та чоловіків до ефективного виконання завдань за призначенням на всіх рівнях, з метою врахування інтересів та досвіду обох статей.Саме критерій ефективності є визначальним вектором формування ґендерної політики НАТО.