On the basis of the results of the conducted research, propose practical recommendations for the formation of cooperative associations of agricultural commodity producers of all forms of management. The theoretical and methodological basis of the study is the dialectical approach of cognition to economic phenomena and processes, according to which all objects are considered in the constant development, change and improvement of production relations. On the basis of a systemic analysis, cooperation is considered as a set of mutually coordinated and synchronously acting economic, organizational and social components that ensure the achievement of a synergistic effect. It has been proven that cooperation is carried out in three directions: intra-economic cooperation; cooperation of subjects of entrepreneurial activity in the field of agribusiness and personal peasant farms (PSH); inter-farm cooperation at the district and regional levels. Domestic and foreign experience shows that in large agricultural areas, it is advisable to build processing enterprises of appropriate capacity and create agro-industrial cooperative formations or associations in which capital can be transferred from processing enterprises to producers of agricultural raw materials. The system proposed by us is designed to ensure a fairly close connection between the level of material interest, increasing the responsibility of employees and the amount of gross income of the cooperative, and therefore, to contribute to the growth of production volumes and improvement of product quality. Thus, cooperation allows to increase production, successfully compete with the monopoly of processing and trading enterprises, combining the efforts of large and small agricultural production. It can also play an important role in achieving a worthy place for Ukraine in the global agrarian economy with its inherent competition, the struggle for the trust of business entities. It has been proven that the area of distribution of cooperative structures under market conditions can be expanded both horizontally and vertically. It aims to expand cooperation in the field of production, procurement, processing and sales of products, material and technical supply and service, lending and insurance. At the same time, the strategic goal of each of them should be the formation of the most expedient model. The results of this study can be used in further scientific developments to substantiate the prospects for the development of agricultural cooperation and in the practical activities of cooperatives.

Introduction. The economic expediency of the diversification of production activities is determined by its impact on the economic and financial state of the enterprise, since the result of any diversification should be the reduction of risk and the emergence of synergistic effects, especially in the field of finance, thanks to the possibility of free intra-company transfer of funds to the most dynamically developing areas of activity. The effect of diversification largely depends on the choice of directions (vertical integration, diversification based on existing types of activities, creation of conglomerates). Goal. On the basis of the generalization of the scientists' research, propose an author's approach to the development of the theoretical foundations of the strategy of diversification of the production and economic activity of agricultural enterprises. Method (methodology). The theoretical and methodological basis of the research is a systematic approach to the study of social processes and organizational and economic problems that arise in the activities of agricultural enterprises. The research methodology provides for the use of generally accepted provisions of economic research and the development of specific methodological approaches for in-depth study of the issues. The results. It has been established that diversification can be carried out with the aim of: strengthening the company's position on the market relative to its main competitors; timely response to changes in the economic situation; transfer of capital from traditional or low-profit industries to new knowledge-intensive and promising or highly profitable industries; equalization of industry seasonal fluctuations and risk reduction; investment of free funds. In the agrarian sphere, we have highlighted the following main areas of diversification: multidisciplinary activity of agricultural formations; increase in the share of ancillary industries and industries; mergers and acquisitions in the activities of integrated structures; expansion of non-agricultural activities in rural areas in order to increase incomes and employment of the population.

В умовах численних інституційних перетворень, що мають місце в історії України, де характерною ознакою кінця XX -початку XXI ст. виявилася руйнація матеріальної бази великотоварних виробників сільськогосподарської продукції, селянські господарства стали основними товаровиробниками найбільш трудомістких та економічно непривабливих галузей сільського господарства, передусім тваринництва. Стійкість дрібного сімейно-трудового селянського господарства підтверджує історичний досвід країн Заходу, зокрема Польщі, де завжди сільське господарство базувалося на індивідуальних виробниках. Про це свідчить і досвід східних європейських країн, успіх економічних реформ Китайської Народної Республіки. Однак зарубіжний досвід та вітчизняна практика доводять, що успішний розвиток трудового селянського господарства неможливий без кооперації: горизонтальної (в межах одного виду діяльності) та вертикальної (між різними видами діяльності. Доведено, що одним із чинників селянських господарств є розвиток кооперації. Кооперація в межах сімейної ферми будується на довірчих відносинах і передбачуваності дій членів домогосподарства на основі взаємовигідного, рівноправного співробітництва, згоди і взаємодопомоги, поведінки відповідно до взятих раніше зобов'язань. Високий ступінь персоналізації відносин членів пояснює зниження трансакційних витрат. У межах сімейної ферми простежується надто великий вплив (більше, ніж в інших сферах економіки) неформальним інститутів на процеси відтворення трудових ресурсів. Родинні (сімейні) взаємозв'язки дають можливість сформувати загальну систему цінностей, прихильність традиціям. Неформальні інститути мають надзвичайно стабільні та стійкі. Зарубіжний досвід та вітчизняна практика доводять, що незалежно від форм власності та господарювання економічно стійкими є ті суб'єкти господарювання, які організовують замкнутий виробничий цикл виробництво-переробка-реалізація продукції. Отже, стратегічними пріоритетами подальшого становлення фермерства повинні стати заходи, які передбачають стимулювання розвитку кооперації та інтеграційних процесів у сфері виробництва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, включення до агропродовольчих ланцюгів дрібних товаровиробників, посилення ролі фермерства в розвитку сільських територій та ін. Очевидно, що з метою обгрунтування дієвих інструментів активізації розвитку фермерських господарств та підвищення їх ефективності доцільно обгрунтувати методичний підхід до оцінювання ефективності їхньої діяльності та розробити систему показників з урахуванням доступності інформаційно-аналітичного забезпечення, що формується на рівні національної статистики, галузевого Міністерства, а також на мікрорівні. There have been numerous institutional transformations in Ukraine. In the late XX -early XXI century. the material base of large-scale agricultural producers was destroyed. Peasant farms have become the main producers of the most labor-intensive and economically unattractive branches of agriculture, especially livestock. The stability of small family and labor peasant far...

Стаття присвячена розгляду теоретичних основ формування економічної поведінки селянських господарств, як основи розвитку підприємництва на селі. Доведено, що на протязі тривалого часу проблема поведінки селянських господарств, як інституту та суб'єкта економіки, а також його роль у змінах, що відбуваються у суспільстві, економістами недооцінювалася. З різних причин саме домогосподарство є одним із найменш вивчених економічних агентів. Частково це пояснюється міждисциплінарним статусом даного інституту як об'єкта дослідження та неможливістю чіткого розмежування підходів до його вивчення. Селянське господарство представлено безліччю історичних моделей, притаманних різних типів економічних систем; його функції, роль, економічний статус та значення у системі суспільного виробництва змінювалися, зберігаючи деякі спільні риси. Як суб'єкт господарювання, селянське господарство функціонують на ринках праці, споживчих благ і фінансових ринках та в інших сферах економіки; їх економічна поведінка та функції сприяють формуванню виробничого та економічного потенціалу, визначають темпи економічного зростання, впливають на результати економічних та соціальних реформ, що проводяться. У той самий час моделям поведінки притаманні динамізм, схильність до впливу змін різних соціально-економічних чинників, зокрема, кризових явищ, у зв'язку з ніж у трансформаційної економіці по-новому визначаються їх природа та функції як економічного суб'єкта. Встановлено, що на функціонування селянських господарств чинить вплив зовнішнє середовище, а кінцевий продукт їх господарської діяльності має соціальне значення, зокрема: рівень заробітної плати, коливання цін на сільськогосподарську продукцію, продовольство, вхідні матеріальні ресурси, необхідні для їх виробництва, та ринкова вартість землі в умовах функціонування такого ринку.

Предмет дослідження – сукупність виробничих і соціально-економічних відносин, що виникають у процесі несільськогосподарської діяльності розвитку фермерських господарств. Метою дослідження є розробка практичних рекомендації щодо здійснення несільськогосподарської діяльності фермерськими господарствами. Методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень. Результати досліджень. Статтю присвячено розгляду економічних засад розвитку несільськогосподарської діяльності фермерських господарств. Мінливість зовнішнього середовища функціонування фермерських господарств, яка зумовлюється глобалізаційними кліматичними змінами, процесами європейської інтеграції, посиленням конкуренції, а також їх великою роллю у вирішенні питань продовольчої безпеки, створенні нових робочих місць, сталого розвитку сільських територій, визначає потребу виділення стратегічних пріоритетів розвитку малих форм господарювання. Розробка науково обґрунтованих підходів до диверсифікації виробничої діяльності є актуальною також для українських фермерських господарств. Як свідчать результати досліджень, нині фермерські господарства можуть не тільки виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, а й отримувати доходи від розвитку несільсько- господарської діяльності, розвиваючи сільський туризм, а також займатися народними промислами, збиранням грибів, лікарських трав тощо. Серед основних напрямів розвитку сільського туризму на базі фермерських господарств виділено такі. По- перше, необхідно визначити потенціал розвитку сільського туризму на регіональному рівні. По-друге, необхідно забезпечити безпеку життєдіяльності туристів. По-третє, варто провести маркетингові дослідження ринку туристичних послуг та інтересів туристів у сільській місцевості різних регіонів країни. По-четверте, слід організувати широкомасштабну рекламну кампанію. Важливим напрямом несільськогосподарської діяльності фермерських господарств є розвиток народних промислів. Для всебічної підтримки ремісничої діяльності, як важливого напряму самозайнятості членів фермерських господарств, необхідно передбачати заходи державної підтримки розвитку народних промислів і ремесел, зокрема заходи з просування продукції на ринок, розроблення комплексу заходів державної підтримки ремісників, які здійснюють свою діяльність у сільській місцевості, а також організацію навчання, виставкової діяльності та ін. Сфера застосування результатів дослідження. Результати проведених досліджень можна використовувати для удосконалення організації несільськогосподарської діяльності.