The objective of the research is to study the global experience of the legal regulation and organization of public procurement (from a not only legal but also a technological perspective), which should be the basis for suggestions to improve the legal regulation mechanism for procurement public in Ukraine. For the implementation of the comparative legal part of the study, normative legal acts and acts of official interpretation of the legal systems of the following states, as well as related scientific and scientific-practical materials, were used: USA, Australia, New Zealand, Japan, Switzerland, South Korea, United Kingdom, Japan, Egypt, Canada, Malaysia, Israel, India, Argentina, Australia, New Zealand. The unification of electronic public procurements systems remains to be a topical and unresolved task for the WTO GPA member countries. The experience of some countries in encouraging small and medium-sized enterprises in electronic public procurement is considered progressive and positive. We consider it necessary to adopt the experience of the USA, Israel, China countries and accelerate the adoption of laws in Ukraine to support national producers.

In this work we report on peculiarities of technique for correct measurements of optical transmittance, optical density and Faraday rotation spectra of colloidal semiconductor nanoparticles and nanocomposites. As an example we have used CdS:Mn nanoparticles embedded in polyvinylalcohol (PVA) matrix. With the decrease of the size of CdS:Mn nanoparticles, the absorption exciton band was shifted to shorter wavelengths as a result of quantum confinement effect. In order to observe clearly this shift we have used several samples with the same average nanoparticle size, but with different sample thicknesses. It was made analysis of the obtained data on optical spectra for nanocomposites with comparison for bulk semiconductor materials. Similar methodology was applied for magneto-optical spectra of colloidal solutions and nanocomposites.

С. САВЧУК кандидат юридичних наук, доцент кафедри філософії та теорії права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича orcid.org/0000-0003-1860-1907 Researcher ID: D-5269-2016 «Правильно визначайте значення слова «вина», і Ви позбавите юриспруденцію від половини її помилок», -в цьому перефразованому афоризмі Р. Декарта 1 немає і сліду гіперболи. Ефективність правової комунікації багато в чому залежить від адекватності, ступеня повноти визначення існуючих уявлень про вину, понять, концептів, й загалом -будь-яких інших наших ментальних вчинків. Результати же такого дефініювання ментальних операцій, здійснюваних людською свідомістю в процесі опанування нею реального і віртуального світу, фіксуються спеціальним пояснювальним текстом, -мовою лексикографії, -словниковою статтею. Остання, по суті, вербально фіксує собою «алфавіт ідей», біографічні данні того / іншого поняття, розумових утворень, й, отож, історію розвитку людської цивілізації; інформацію як про саме поняття (лінгвістична інформація), так і про його оцінку носіями мови (культурна інформація) [1,[167][168][169][170][171][172][173][174][175][176][177][178][179][180]. З цих позицій й звернемося до лексикографічного аналізу слів, які репрезентують досліджуваний концепт «вина» в українській, російській і німецькій мовах, що дозволить виокремити його ядерні концептуальні ознаки.В рамках першої групи визначень об'єм поняття «вина» майже повністю ототожнюється з поняттями «провина, гріх» [2, 43; 3, 184], «проступок, злочин» [4, 65; 5, 83; 6, 54]. Вина постає як результат недозволеної поведінки, дії. Осудження людини відбувається з боку інших суб'єктів (людини, владних органів, суспільства тощо). Інакше кажучи, факт вини вказує на наявність гріховної чи протиправної дії, й навпаки. В одному випадку (латинська патристика), вина притаманна людині від народження. У людини залишається лише надія на очищення від гріхів через віру. Воля як джерело гріхів є дефектною не з причин того, що вона спрямована на погані речі, а тому, що звернення до них відбулося невірним способом, всупереч природному стану речей, Вищому Благу. Задум і вчинок («річ») отримує помсту («вина») й завдає страждання («гріх») 2 . Хоча, свого часу, вавилоняни припускали можливість скоєння гріху і без вини: грішник міг навіть і не знати, який гріх він учинив, наприклад, у випадку порушення ритуальної чистоти. В ХVII ідеологом цієї релігійної теорії вини був німецький юрист Самуель фон Пуфендорф, який обґрунтовував погляди на злочин і покарання як на гріх і помсту за вину. Особа, переконаний німецький юрист, яка навмисно вчинила злочин, відповідає за свій гріх [8]. В іншому випадку, починаючи з ранньофеодального права європейських держав, вина здебільшого ототожнюється з протиправним діянням. Встановлювалася вина або за об'єктивними елементами правопорушення, або за ознаками, що не мали жодного відношення не тільки до правопорушення, а й до права. Жереб -тому приклад.Такий підхід інтригує, але не переконує. Семантика слова «вина» не зводиться лиш до констатації її змісту (факту відст...