Визначено сутність понять «компетентність» та «компетентний під-хід». Проаналізовано основні ідеї компетентнісного підходу. Зокрема, підхід ха-рактеризується формуванням системи освіти в залежності від пропонованих вимог суспільства, тобто від очікуваного результату. У зміст ключових ком-петентностей входять не тільки знання, а й готовність застосовувати знання в різних ситуаціях. Таким чином, компетентнісний підхід дозволяє в процесі освіти формувати готовність і здатність людини самостійно і відповідально вирішувати професійні та особистісні задачі, пов'язані з вмінням добувати і якісно використовувати знання, застосовуючи їх в реальних ситуаціях. Визна-чено сучасні механізми реалізації компетентнісного підходу в системі освіти. Зокрема, виділено механізми надання освітніх можливостей для саморозвитку особистості. Визначено ключові компетентності та охарактеризовано їх ос-новні особливості. Зокрема, розглянуто ключові компетентності в Концепції Нової української школи, Законі України «Про освіту» для системи навчання впродовж життя. Дослідження виявило, що найважливішими критеріями фо-рмування компетентностей є: відповідність змісту освіти соціально-економічним змінам суспільства; соціальне впорядкування суспільства для під-готовки конкурентоспроможного фахівця; рівень розвитку педагогічної науки. Застосування компетентнісного підходу в освіті має стати одним із пріори-тетних напрямів державної політики України. Розвиток цього підходу дозво-лить реконструювати та збагачувати зміст освіти, результатом якого є практична діяльність, діяльність на основі знань, що посилить взаємодію освітніх структур з ринками праці та допоможе вирішити економічні, політи-чні та соціальні виклики, що стоять перед суспільством в епоху переходу до цифрової економіки.

У статті розглядаються проблеми цілепокладання освітнього процесу у вищих навчальних закладах у контексті формування професіоналізму фахівців у царині публічного управління. Визначено, що на сьогодні існує системна невідповідність рівня професіоналізму спеціалістів у сфері публічного управління, яка має своїм прямим витоком відсутність адекватної професійної підготовки, яку мають забезпечити вищі заклади освіти. Усунення цієї невідповідності бачиться насамперед на шляхах визначення цілей вищої освіти під час підготовки фахівців для потреб публічного управління. Показано, що управлінський професіоналізм є багатоаспектним явищем і пов’язаний з безперервним навчанням, практикою професійної діяльності та особистісним самовдосконаленням. Вищі навчальні заклади формують цілісний освітній простір, у якому відбувається становлення та розвиток публічного управлінця як професіонала. Саме у цьому просторі відбуваються основні складові процесу професіоналізації - підготовка, перепідготовка, спеціалізація та підвищення кваліфікації публічних управлінців. Публічно-управлінська компетентність є дуже ємним та різностороннім поняттям, оскільки охоплює практично всі здатності, які потрібні професіоналу-управлінцю для успішного функціонування у публічній сфері. Стосовно діяльності закладів вищої освіти, компетентність майбутнього фахівця у царині публічного управління означає насамперед здатність адекватно застосовувати отримані у процесі навчання знання, вміння і навички для ефективного виконання власних професійних функцій. Саме професійна компетентність має вважатися основною метою підготовки публічних управлінців у закладах вищої освіти, оскільки вона відображає готовність випускника забезпечувати результативність виконання професійних обов'язків. Що ж стосується професіоналізму, то він представляє собою синтез професійної компетентності та індивідуального практичного досвіду публічного управлінця.

Reforming the education system of Ukraine in accordance with the concept of high-quality, modern and affordable general secondary education "New Ukrainian School", the needs of society to provide quality educational services impose certain requirements on the professional level of teaching staff. Pedagogical workers are the driving force of the reform, therefore special attention is paid to the system of professional development, which is a component of adult education. The system of professional development should contribute to the continuous professional and personal development of teachers, the formation of their own trajectory of professional development, be advanced. The article analyzes the normative legal acts regulating the professional development of pedagogical workers in Ukraine. According to the Law of Ukraine "On Education", teaching staff are obliged to constantly raise their own professional and general cultural level and pedagogical skills. Continuous professional development is one of the labour functions of a teacher, determined by professional standards. In addition, certification of teaching staff is impossible without advanced training. The approval of the order of professional development allows to determine the types, forms, volume and periodicity of professional development, the procedure for recognizing the results of professional development, and also gives teachers the opportunity to independently choose the forms of education, educational programs and subjects of professional development. Payment for professional development of employees is guaranteed by the state. Municipal institutions of postgraduate education, financed from the relevant budgets, meet the needs of the regions to improve the skills of pedagogical personnel. In addition, the legislation provides for the possibility of attracting other sources of financing, such as the state budget, own income of educational institutions. Significant changes in legislation that have occurred in recent years have created favourable conditions for continuous professional and personal development of pedagogical personnel in Ukraine. At the same time, the analysis of the mechanism of planning advanced training by educational institutions showed the need to make changes to the Procedure for advanced training in order to clarify it, as well as the need to update the provision on the certification of teaching staff.

Summary. The article considers the role of the innovation management system in higher education institutions as a set of methodological approaches, principles and mechanisms that can ensure the successful implementation of innovations in scientific, international, economic and other activities of higher education institutions. The study outlines the tasks of innovative development of higher education institutions, analyzes the current regulations governing the strategic development of higher education. Based on the analysis of the scientific literature on this topic, it is revealed that the features of innovation management are related to the specifics of business entities, management entities, modern management processes. The main idea of the study is to generalize the theoretical and methodological approaches in the management system for innovative educational activities in higher education institutions. The practical significance of the growth of consolidation of education, business and state regulation to improve the innovation potential of the state as a whole is analyzed. All proposals for the innovative development of the higher education system can be implemented on the basis of directing the activities of public administration, business communities in the direction of establishing business universities, coworking centers, technology parks. It is substantiated that the management of innovation creates the preconditions for strengthening the partnership between the state, education and entrepreneurship, and the dynamics of innovation leads to increased competitiveness of the state as a whole. It is proved that the management of innovation has a great influence on the reform of the education system. Education-based education, innovation and management actions must be integrated into building a qualitatively new system of interaction in higher education.