The article describes the postmodern features of Ukrainian language education and psycholinguistic term system, which is important for understanding the direction of optimizing the language situation among young people. Then, after careful selection and multimodal analysis, the authors cite about 30 key features of youth speech in the late postmodern era. The urgency of the topic is determined by postmodernist trends that are still observed in Ukraine, as well as their specific impact on youth speech. The authors used a body of fragments of living youth discourse 2018 - 2020, as well as relevant methods of analysis: psycholinguistic, semantic, culturological, pragmatic (establishing practical motives for the use of language units); the method of establishing correlations between cultural, social and speech phenomena, as well as the method of generalization. The authors came to an important generalization: contemporary youth uses their speech in such a way that it can be decoded differently only in the current discourse - among other carriers of postmodern linguistic consciousness. And this is also a manifestation of the general game, performance and even the way of existence of the individual in a real or hyperreal society that is constantly communicating.

Зауважено, що основною лінгвокультурологічною одиницею є лінгвокультурема, оскільки серед численних термінопонять її назва найточніше відображає взаємозв'язок мовно-культурних явищ, які є об'єктом дослідження лінгвокультурології. Паралельно з лінгвокультуремою на позначення поняття мовного знака культури вживаються й інші терміни: «знак етнокультури», «етнокультурний концепт», «мовний знак національної культури», «мовно-естетичний знак національної культури» тощо. У визначенні дефініції лінгвокультуреми притримуємося семіотичного підходу, згідно з яким лінгвокультурема є лінгвістичним конструктом. Розмежовуючи поняття «лінгвокультурема» та «лінгвокультурний концепт», зазначаємо, що вони є одиницями різних рівнів свідомості людини, зокрема лінгвістичного та когнітивного, та співвідносяться між собою як часткове та загальне. Враховуючи диференційні ознаки понять, формулюємо їх дефініції: лінгвокультурема -мовна одиниця, яка вербалізує загальнолюдську та національну інформацію про культурні цінності, реалії тощо; лінгвокультурний концепт -образ свідомості, що відображає культурно ціннісні фрагменти дійсності. Чітке розуміння понять терміносистеми сучасної лінгвокультурології сприяє доречному використанню термінів у наукових дослідженнях, дає змогу систематизувати поняттєво-термінологічну систему лінгвокультурології та теоретичні положення про взаємозв'язок мови і культури. Ключові слова: терміносистема, лінгвокультурема, лінгвокультурний концепт, концепт історико-культурної свідомості народу, знак етнокультури, культурема, логоепістема.

No abstract

Цінько С. В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мови, літератури та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ СЛОВЕСНОСТІ ДО НАПИСАННЯ ЕСЕ З УЧНЯМИ У статті закцентовано увагу на методиці підготовки майбутнього вчителя словесності до написання есе з учнями. У "Методичних рекомендаціях щодо викладання української мови у 2018/2019 навчальному році" зазначено: "Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм такого виду письмових робіт, як есе, спрямованого на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення в них інтересу до навчання предмета, розвиток особистості, критичного мислення, лінгвокреативності". Вирішення цих завдань потребує творчої праці викладача, такої побудови практичних занять, яка б сприяла підготовці кваліфікованого фахівця, здатного до самоосвіти й самовдосконалення протягом життя. Есе як літературний жанр досліджено ґрунтовніше, ніж як вид письмової роботи з розвитку мовлення. Зокрема, в українській лінгводидактиці есе як вид роботи з розвитку писемного мовлення школярів досліджувала О. Глазова; есе як комунікативну форму тексту в системі текстотворчих умінь учнів молодшого шкільного віку -Н. Грона; методичні рекомендації до написання есе подає К. Шендеровський; есе як вид роботи з розвитку критичного мислення та творчих здібностей учнів розглядала Л. Томащук. З огляду на це питання методики створення текстів різних типів, зокрема есе, та підготовки вчителя до такої роботи потребує подальшої розробки й удосконалення. У публікації пропонуються вправи й завдання, спрямовані на визначення есе як виду роботи з розвитку мовлення, його видів і структури; відмінності між есе, твором-міркуванням і вправами на розвиток критичного мислення; а також практичні вправи й завдання, що готують до розробки конспекту чи фрагмента уроку написання есе та до майбутньої професійної діяльності. Ключові слова: есе, види есе, структура есе, розвиток мовлення, вправи, завдання, майбутні вчителі словесності, професійна підготовка фахівців.

The article examines the features of the formation and development of reading competence as the basis of a media literate personality of the student; the essence of reading competence as the ability of the individual to perceive and comprehend texts, information in order to realize themselves in society and future professional life is revealed. The views of methodological scholars on reading competence are presented. It was found that at the present stage of development of society there are some problems in the formation of reading competence.