No abstract

ЕКСПРЕС-ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОГО СТАНУ КЛІТИННОГО МЕТАБОЛІЗМУ У ХВОРИХ НА ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНУ АНЕМІЮ 1 ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро, Україна 2 ДКЛ на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я», Дніпро, Україна

Метою дослідження було вивчення ефективності та безпечності триметазидину (Карметадин, компанія World Medicine) в комплексному лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. 80 включеним у дослідження хворим з ішемічною хворобою серця (стабільна стенокардія напруження II–III функціонального класу) та хронічною серцевою недостатністю (II–III функціональний клас за класифікацією NYHA) проводили стандартне загальноклінічне обстеження, лабораторні (загальні аналізи крові та сечі, ліпідний, печінковий, нирковий комплекси, коагулограма, глюкоза крові) та інструментальні (електрокардіографія, ехокардіографія, добове моніторування електрокардіограми) дослідження. Пацієнти були розділені на дві групи. У контрольну групу увійшли 40 хворих, яким було призначено комплексне лікування: антитромботична терапія (аспірин 100 мг на добу), бета-адреноблокатор (бісопролол 5–10 мг на добу залежно від початкової частоти серцевих скорочень та рівня артеріального тиску за умови попередньої титрації дози), інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (раміприл 5–10 мг на добу залежно від початкового рівня артеріального тиску за умови попередньої титрації дози), статин (розувастатин 20 мг на добу), при необхідності були рекомендовані нітрати та діуретики. 40 пацієнтів основної групи на фоні вищезазначеної базисної терапії приймали Карметадин (35 мг 2 рази на добу, таблетки з модифікованим вивільненням препарату). Період спостереження становив 6 місяців. Застосування Карметадину в складі комплексного лікування хворих на ішемічну хворобу серця та хронічну серцеву недостатність асоціювалося з поліпшенням якості життя пацієнтів, суттєвим зменшенням кількості та тривалості ангінозних атак, зниженням потреби в короткодіючих нітратах, поліпшенням функціонального класу серцевої недостатності, збільшенням фракції викиду лівого шлуночка; не призводило до розвитку побічних ефектів, що потребували би відміни препарату.

Висока захворюваність і смертність від серцево-судинних захворювань призвели до необхідності широкого використання антитромбоцитарних засобів у клінічній практиці. Найбільш перспективною вважається комбінована антиагрегантна терапія з використанням препаратів, що мають різні механізми впливу на тромбоцитарну ланку гемостазу, за рахунок чого можна досягти вираженого синергічного ефекту. У нашій країні переважно призначається комбінація ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелю, яку часто називають подвійною антитромбоцитарною терапією (ПАТ). Для зменшення ризиків розвитку шлунково-кишкових ускладнень при використанні ПАТ рекомендований прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП), проте в деяких дослідженнях згадується, що одночасне призначення ІПП та клопідогрелю в перспективі підвищує ризик виникнення несприятливих серцево-судинних подій, до яких відносять інфаркт міо-карда, інсульт, нестабільну стенокардію, необхідність повторних коронарних втручань і коронарну смерть. У зв’язку з цим представляється актуальною проблема розробки підходів диференційованого застосування ІПП у пацієнтів, які отримують ПАТ. Надано огляд літератури з означеної вище проблематики, наведено результати досліджень із вивчення впливу різних ІПП на клінічні наслідки у хворих, які приймають клопі-догрель.