Стаття присвячена вивченню особливостей взаємин чоловіків і жінок у сфері професійної діяльності. Проаналізовано міжособистісні взаємини в колективах, а також особливості подружніх стосунків досліджуваних та їхнього ставлення до позашлюбних сексуальних зв'язків. Здійснено аналіз зв'язку між задоволеністю подружніми взаєминами, оцінкою самоконтролю у спілкуванні, самооцінкою лідерства та проявом симпатії і потягом до протилежної статі у виробничому колективі.

Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження гендерних відмінностей поведінкового компоненту соціального інтелекту дітей з особливими освітніми потребами. Методи. Вибірку склали учні 7-11 класів навчально-реабілітаційного центру. Загальна чисельність яких склала 60 осіб: 36 хлопців та 24 дівчат. Досліджувані представляли собою групу різну за статевими та віковими параметрами. Для проведення емпіричного дослідження було використано: опитувальник «Соціальна адаптованість», тест «Визначення стилю поведінки в конфліктній ситуації» (К. Томас, адаптація Н. Грішиної), шкали самомоніторингу Снайдера. Результати. Встановлено, що хлопці більш соціально адаптовані, ніж дівчата. Це зумовлене, перш за все, середовищем, в якому навчаються діти з особливими освітніми потребами. Підтверджено, що у хлопців найбільше виражений оптимальний рівень самомоніторингу, тоді як в дівчат переважає високий рівень. Це свідчить про те, що у хлопців феномен самомоніторингу більш розвинутий ніж у дівчат. Висновки. Виявлено низку статистично значущих кореляційних зв’язків, а саме: між стилями поведінки в конфліктних ситуаціях та рівнем самомоніторингу дітей з особливими освітніми потребами, а також між рівнем соціальної адаптованості та стилями поведінки у дівчат. Перспективами подальших досліджень вбачаємо у проведенні емпіричного дослідження особистісної сфери дітей з особливими освітніми потребами, вивчення основних причин, форм та проявів поведінкових розладів з метою їх ранньої діагностики та корекції.

У статті досліджено психопрофілактичний та психодіагностичний аспекти клінічної психології у сфері вищої освіти, які дають змогу не лише вивчати хвору людину, а також передбачати й запобігати виникненню та розвитку багатьох психічних змін і порушень. Студентський  вік розглянуто як окремий період життєвого циклу людини, у якому провідною діяльністю виступає навчально-професійна діяльність із її специфічними особливостями мети, змісту, мотивації, методів і форм організації. Виділяються навчальні стрес-фактори, які породжують негативні емоційні реакції студентів. Зокрема, головним фактором є інформаційний стрес у зв’язку з необхідністю перероблення великої кількості наукової та навчальної інформації в короткий термін. Наведено результати емпіричного дослідження актуального стану психічного здоров’я студентської молоді під час навчальної діяльності у вищому закладі освіти. Виділено показники особистісних чинників здоров’я, що включають ціннісно-смисловий компонент, атрибутивний стиль пояснення, самооцінку, акцентуації характеру, ставлення до життєвих ситуацій та показники соціальних чинників, якими є задоволеність навчальною діяльністю, референтним оточенням, здатність до ефективної комунікації. Визначено домінуючі показники актуального стану здоров’я в загальній структурі психічного здоров’я студентів й окреслено психопрофілактичне поле діяльності психолога щодо психічного здоров’я в студентському середовищі. Розроблено та апробовано комплексну психопрофі­лактичну програму роботи зі студентами вищої школи, яка спрямована на активізацію процесів самопізнання, саморозвитку, підвищення мотивації до особистісного та емоційного самовдосконалення; створення позитивного ситуаційного поля психологічної й емоційної комунікації; вироблення конструктивних стратегій навчально-педагогічної взаємодії.

No abstract

У статті проаналізовано поняття безпорадності та обґрунтовано, що песимістичний атрибутивний стиль є основним фактором ризику розвитку особистісної безпорадності людини. Визначено основні діагностичні критерії сформо