центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України», м. Київ, Україна 3 ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України», м. Київ, Україна Обґрунтування заходів інтенсивної терапії та екстра корпоральної детоксикації при комбінованих отруєннях метадоном Резюме. Актуальність. Гострі отруєння метадоном у поєднанні з іншими психоактивними речовинами, зокрема етанолом, нерідко ускладнюються синдромом тривалої компресії м'яких тканин і гострим пошкодженням нирок, що потребує застосування методів екстракорпоральної детоксикації. Мета дослідження -вивчення ефективності раннього застосування гемодіалізу з ультрафільтрацією, мембранного плазмаферезу й озонування крові в комплексній терапії гострих отруєнь метадоном тяжкого ступеня. Матеріали та методи. Проведений аналіз результатів лікування 186 пацієнтів з отруєнням метадоном віком від 21 до 43 років обох статей, які становили три групи дослідження. Лікування проведено у відділенні інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у 2018-2019 рр. Використані клінічні, біохімічні, функціональні, хіміко-аналітичні, статистичні методи дослідження. Показники в групах порівнювали за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок; відмінності вважали статистично значущими при р ≤ 0,05. Результати. За результатами проведеного клінічного, функціонального і лабораторного обстеження пацієнтів із комбінованими отруєннями метадоном виявлено токсичну гепатонефропатію в 34,3 % пацієнтів, синдром ішемії м'яких тканин й олігурію/анурію -у 22,9 %. Причинами розвитку ниркової недостатності були як преренальні (гіповолемія, низький серцевий викид, зниження тонусу ниркових судин), так і ренальні чинники (токсичне ураження паренхіми нирок). Показанням для гемодіалізу був симптомокомплекс: олігурія/анурія протягом 24 годин, збільшення рівнів КФК плазми крові, збільшення рівня креатиніну, сечовини, лактату, АСАТ, АЛАТ, ЛДГ, водноелектролітний дисбаланс, ішемія м'яких тканин (≥ 5 % площі тіла), загроза набряку мозку, загроза судинного тромбозу внаслідок посилення компресії в зоні ішемії м'яких тканин. Застосовано веновенозний гемодіаліз й ультрафільтрацію у 86 пацієнтів із гострим пошкодженням нирок. Висновки. Різноманітність порушень гомеостазу при комбінованому отруєнні метадоном, зокрема з наявністю синдрому ішемії м'яких тканин, вимагає раннього використання (протягом 24-48 годин) методів екстракорпоральної терапії. Серед таких методів ефективними є пролонгований вено-венозний гемодіаліз з ультрафільтрацією, мембранний плазмаферез й озонотерапія (внутрішньовенне введення фізіологічного розчину й автогемотрансфузія озонованої крові).

Актуальність дослідження обумовлена великою кількістю сезонних грибних отруєнь дикорослими отруйними та умовно їстівними грибами на території Київської області, що супроводжується тяжким перебігом отруєння, особливо серед дітей, високими показниками стаціонарної летальності, надзвичайною вартістю та складністю лікування. Метою даного дослідження був обраний аналіз найбільш поширених токсичних синдромів і невідкладних станів, що виникають при отруєнні дикорослими отруйними та умовно їстівними грибами, поширеними на території Київської області. Матеріалом дослідження були обрані випадки гострих отруєнь дикорослими отруйними та умовно їстівними грибами серед дорослого населення м. Києва та області за 1995–2015 рр. (усього 1587 випадків). Усі пацієнти проходили стаціонарне лікування на базі токсикологічного відділення Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Проведений ретроспективний аналіз результатів клініко-лабораторного обстеження та лікування пацієнтів. Використовувалися методи дослідження: аналітичний та порівняльного аналізу.За результатами проведеного дослідження встановлено, що залежно від виду грибного токсину, фази гострого отруєння та відповідно до клінічних проявів усі випадки гострих отруєнь дикорослими грибами були розподілені на три групи. Перша група об’єднала випадки отруєння грибами з гастроентеротропною дією; друга — з нейротропною дією; третя — з гепатонефротропною дією. За період дослідження отруєння грибами гепатонефротропної дії становили 15,2 % (242 випадки); гастроентеротропної дії — 81,3 % (1314 випадків); нейротропної дії — 1,9 % (31 випадок). Різноманітність і варіабельність симптомів гострих отруєнь дикорослими грибами обумовлюють необхідність проведення ретельної диференційної діагностики з широким спектром соматичних та інфекційних захворювань. Усі патологічні стани, що трактувались як отруєння грибами, були розподілені наступним чином: отруєння високотоксичними грибами (блідою поганкою та аманітальними мухоморами); токсикоінфекції і ботулізм; гострі отруєння пестицидами, металами, радіонуклідами та іншими токсикантами, що містилися у грибах у надмірно високих концентраціях; гострі та хронічні в стадії загострення захворювання органів черевної порожнини.З огляду на те, що в Україні не проводиться лабораторна ідентифікація грибних токсинів через високу вартість досліджень, відсутність обладнання, складність мікологічної ідентифікації, діагноз «отруєння грибами» повинен базуватися на токсикологічному та епідеміологічному анамнезі, клінічних проявах, клініко-біохімічних даних і результатах допоміжних методів дослідження. У складних для діагностики випадках слід залучати суміжних спеціалістів (неврологів, гастроентерологів, хірургів, інфекціоністів).

Пройшло більше 50 років із того часу, як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно визнала антидоти як терапевтичні речовини, що застосовуються для протидії токсичному ефекту відповідного ксенобіотика. Експертами світового рівня був складений попередній список антидотів та інших речовин, що використовуються для запобігання абсорбції отрути, прискорення елімінації та протидії токсичному впливу на функції організму.

Актуальність. З початком гібридної війни на Донбасі хімічна терористична загроза в Україні стала реальністю. За таких умов військова дисципліна «токсикологія, радіологія та медичний захист» набула особливої актуальності в підготовці лікарів різних спеціальностей. Мета дослідження: обґрунтувати актуальність післядипломної підготовки лікарів на циклі тематичного вдосконалення «Медичний захист від хімічних агентів під час терористичних атак» в межах навчальної дисципліни «військова токсикологія, радіологія та медичний захист». Матеріали та методи. Проведено аналіз джерел наукової інформації з питань медичного забезпечення при ураженні токсикантами, що застосовуються при сучасних військових конфліктах і терористичних актах. Розглянуто рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Агентства зі скорочення військової загрози міністерства оборони США, Організації з заборони хімічної зброї, Національного центру біотехнологічної інформації США з цих питань. Застосовані методи дослідження: системного підходу, історичний, бібліосемантичний, контент-аналізу. Результати. Необхідність розширення знань у сфері сучасної військової токсикології для лікарів різних спеціальностей обумовила розробку нової програми тематичного удосконалення за напрямком «Медичний захист від хімічних агентів під час терористичних атак». В умовах гібридної війни медичну допомогу має надавати персонал з високим рівнем підготовки в питаннях медичного сортування, визначення специфічних токсичних синдромів, застосування заходів протихімічного захисту тощо. Однак сьогодні ми стикаємося з багатьма проблемами в цій сфері. Більша частина рекомендованих ВООЗ антидотів відсутня в Україні, тому головний акцент слід зробити на заходи інтенсивної терапії. В даній роботі ми зосередили увагу на основних проблемних питаннях, що можуть виникнути під час лікування постраждалих від різних хімічних агентів (легеневих, кров’яних, нервових, шкірних) в умовах відділень реанімації та інтенсивної терапії звичайних районних і міських лікарень. Висновки. Підвищення обізнаності лікарів про особливості клінічної дії найбільш поширених хімічних агентів є умовою надання своєчасної і ефективної медичної допомоги та збереження здоров’я медичного персоналу, який потенційно наражається на ризик хімічного ураження під час виконання професійної діяльності.

Суттєву небезпеку для світової спільноти сьогодні становить тероризм як найнебезпечніший і нелюдський за своєю природою засіб реалізації ідеологічних, релігійних або націоналістичних амбіцій окремими суб'єктами. Найбільш небезпечним аспектом політики тероризму є процес неконтрольованого поширення зброї масового ураження, зокрема хімічної. Незважаючи на міжнародну заборону, в окремих держав залишилися запаси такої зброї, що можуть бути використані у військових цілях, а в разі пошкодження місць зберігання можуть потрапляти в повітря й навколишнє середовище, створюючи загрозу середовищу життєдіяльності людини й біосфері в цілому. Важливо враховувати, що, окрім хімічної зброї масового ураження, у багатьох країнах знаходять широке застосування для мирних цілей хімічні ре