На сьогоднішній день, під час істотних коливань на ринку нерухомості і будівельних матеріалів, для підвищення інвестиційної доцільності все частіше у забудовників виникає побажання надбудувати об'єкт в процесі будівництва. Комплекс питань пов'язаних з підготовкою та отриманням дозвільної документації виходить за рамки даної роботи. Слід відмітити, що значна зміна ТЕПів об'єкта не введеного в експлуатацію пов'язане з меншими матеріальними витратами в порівнянні з введенням в експлуатацію об'єктів, з огляду на те, що підсилення конструкцій (в разі його необхідності) набагато легше реалізувати. Хоча найчастіше ідея надбудови виникає на етапі завершення робіт зі зведення каркаса та стінового заповнення. При такого роду надбудові виникає ціла група проблем. Досвід подібного роду надбудов свідчить про те, що при незначному збільшенні поверховості в межах 10%, а іноді і більше, проблема дефіциту несучої здатності вирішується шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів до корисного навантаження, уточненого докладання всіх навантажень (якщо це не було виконано при первісній підготовці моделі). Іноді такого роду рішення дозволяють вирішити і проблему дефіциту несучої здатності конструкцій нижніх поверхів. Збільшення поверховості в межах 10% від первісної є рентабельним, Допустимим з фінансової точки зору є посилення окремих вертикальних несучих елементів нижніх поверхів. В роботі на прикладі 20-поверхового будинку, що зводиться, досліджено резерв несучої здатності зведеної частини на предмет збільшення поверховості та виявлено основні проблемні питання. Вирішенню такої низки проблем на конкретному об’єкті присвячене це дослідження. До окремої групи ускладнень слід віднести необхідність виконувати не тільки розрахунок за спектральним методом, але й за нелінійним статичним. При застосуванні цих методів виникла розбіжність у один додатковий поверх. Але для забезпечення вимог по перекосам поверхів виникла необхідність у підсиленні вертикальних несучих елементів по другий поверх не виходячи з вимог до їхньої міцності, а виходячи з вимог до жорсткості.

У даній роботі розглянуті моделі напружено-деформованого стану залізобетонних елементів в залежності від структури бетону, початкового складу композицій та технологічних засобів переробки матеріалів в кінцевий продукт. Результати досліджень показали, що діаграми σс – εс змінюються в залежності від міцності бетону, початкового складу та його технологічної пошкодженості. В роботі Вахненко П.Ф. визначено, що фактичне значення величин εсR і εси залежить від міцності бетону. Бамбура А.М. проаналізував результати експериментальних досліджень, розробив аналітичні вирази для визначення основних параметрів діаграми σс – εс в залежності від міцності бетону. Останнім часом отримав розвиток напрям розробки загальної теорії залізобетону, побудованої на використанні повних діаграм деформування бетону і арматури, що дозволяє найбільш точно визначити напружений стан на всіх стадіях роботи залізобетонного елемента. Важливою особливістю повних діаграм деформування бетону є наявність низхідних ділянок, які дозволяють найбільш повно визначити роботу бетону в стадії руйнування. Діаграма не має стабільного характеру, тому що величина непружних деформацій бетону залежить від багатьох факторів: технологічних, швидкості та характеру навантаження, складу бетонів, технологічної пошкодженості та інших. Авторами на підставі експериментальних обгрунтувань виведена залежність між міцнісними і деформативними характеристиками бетонів на висхідній гілці діаграми σс – εс. З використанням функції Хевісайда запропонована універсальна формула деформування бетону у вигляді двоквадратичної залежності. Отриманий закон деформування бетону на всьому діапазоні завантаження у вигляді двоквадратичного закону включає деформативні константи Е0, Е1 і Е2. Для визначення констант була проведена серія експериментів при осьовому стисканні однократним короткочасним навантаженням. Наведені діаграми σс – εс для усіх трьох випадків значення коефіцієнта Е2. Складена таблиця механічних характеристик бетонів при двоквадратичному законі деформування при стисканні в залежності від класів бетону.

No abstract